Шановні користувачі, не забувайте коментувати статті і виставляти їм оцінки. Також голосуйте в наших опитуваннях. Буду вам дуже вдячний.
--------------------------------------------------------------------

Про зимову підкормки в риболовецькому середовищі сперечаються достатньо часто.

Проблема зимового підкормлювання розділила багато моїх знайомих на два непримиренні табори. Одні за її використання, інші ж говорять, що все це нісенітниця, та ще і водоймище забруднює, закисаючи і розкладаючись на дні, отруюючи воду і «з'їдаючи» дефіцитний в зимовий час кисень. Де ж істина, хто має рацію в цій суперечці?

 Для відповіді на це питання потрібно розділити ситуацію на три нерівні частини.

 Перша частина – це підгодовування живими підкормками, наприклад, мотилем, мормишем.

Друга частина – використання підкормки тваринного походження: сухій крові, замороженій дафнії, подрібненій тваринній печінці і так далі. Сюди ж варто віднести наповнення або просочення відповідних по структурі приманок тваринними жирами або кров'ю.

Третя – застосування підкормки рослинного походження, таких як каші, сухарі, комбікорми – комбіновані підкормки промислового виробництва.

Практично не викликає суперечок перша частина питання. Риболови-спортсмени підгодовують рибу завжди. Основна маса зимових риболовів теж згодна з тим, що підкормка мотилем покращує клювання. Тому мотиля використовують всі, хто більш-менш звик ловити з підкормкою, особливо в стоячій воді.

Одні риболови засипають його прямо в лунку, інші використовують годівниці, що швидше справа звички, чим принципове питання. Прихильники екологічності згодні з тим, що живий мотиль, бокоплав, не погіршують екології водоймища, а тим, що ці організми самі поглинають кисень з води можна не звертати увари, для відкритих водоймищ, цього самого споживання.

Друга частина питання більш спірна, але так само не викликає особливих розбіжностей. Виглядає це так. Чітка упевненість, що підкормки тваринного походження зимою працюють, є тільки у незначної частини любителів зимової рибалки, які їх і використовують. Основна ж маса риболовів вважає, що, можливо, вони і працюють, а незначна частина категорично заперечує їх працездатність.

Найскладніша частина питання – третя, і основні спори розгорається саме навколо підкормок рослинного походження. Розбіжності ці ще більш посилилися після того, як у продажу з'явилися спеціалізовані зимові і універсальні всесезонні підкормки. Причому тут же відродилася ще одна стародавня суперечка з питання: «А чи працюють зимою аттрактанти?»

Залишимо поки осторонь аттрактанти і розберемося з підкормками рослинного походження або, грубо кажучи, кашами. Фірмові підкормлюваьні суміші, за великим рахунком з них і полягають, просто виглядають цивілізовано через правильний помол, та добавок, яких в об'ємі підкормки не так вже і багато. Отже, про каші.

Наприклад, я особисто знаю риболовів, що засипають при лові плотиці в лунку вівсяні пластівці «Геркулес», які, намокаючи, поступово тонуть і осідають на дно. Плотиця реагує нормально: підходить до підгодованих лунок, поїдає підкормку і стабільно клює.

Висновок напрошується сам собою: якщо на водоймищі декілька років підряд підгодовувати кашею, то риба її буде їсти, причому із задоволенням. Як не крути, а звичайна «пшонка» залишається головною зимовою підкормкою, що у нас на Україні, що в Росії. Те, що на деяких водоймищах взимку ловлять плотицю на тісто і хліб, теж показник, який говорить не на користь супротивників рослинної підкормки.

Активно «граючись» останнім часом фірмовими підкормками, можу сказати, що регулярне і постійне застосування нашої «Фішки» або російського «Унікорма» показує добрі результати. «Біла» риба на них реагує добре.

 Sensas «Лящ» і «Плотиця» так само працюють (і у наших умовах, і в середній смузі Росії).

 Єдиним і головним недоліком всіх перерахованих сухих сумішей є те, що на підхід риби до підгодованої лунки потрібно достатньо багато часу. Час цей на різних водоймищах різний, але рідко буває менше години, і, як правило, складає від 2-х до 4-го годин.

 Тому часті нарікання на те, що підкормка «не працює», я відношу до неправильності самої методики тестування підкормки основною масою риболовів, які намагаються щось перевірити.

Часто ці перевірки виглядають таким чином: висипав прикорму, посидів півгодини, вирішив, що підкормка «туфта» і побіг ловити окуня під берег. Тому, якщо ви вирішите перевірити нову підгодовувальну суміш, присвятіть цьому цілий день, і зробіть це некваплячись і сумлінно.

У захист мотиля

Прихильники додавання в підкормку ароматичних добавок вважають, що мотиль швидше утримує рибу на місці, чим привертає її з деякої акваторії водоймища.

Для того, щоб відповісти на це питання довелося експериментувати.

 Так, зимою 2006 року, в ході проведення експерименту на одній із заток річки Десенка, я використовував ехолот. Після трьох годин регулярного підгодовування невеликими порціями мотиля, весь окунь концентрувався в радіусі 15 метрів від підгодованих лунок.

 При цьому, у більшості риболовів, що знаходяться за «радіусом дії» корму клювання припинилося або практично припинилося.

Подібна ситуація спостерігалася і на затоці «Либідь», на Дніпрі.

Виводи звідси найпростіші.

Звичайно ж, перший і основний чинник, який працює при підгодовуванні риби мотилем, – візуальний, тобто риба збирається біля лунки, побачивши падаючий або відчувши (бічною лінією) корм, що копошиться на дні.

Другий чинник – стадний, тобто риба, відмітивши або відчувши недалеко від себе побратимів, що годуються, «підтягається» в місце загального бенкету, щоб і собі увірвати шматок «на халяву».

У захист ароматизованих підкормок

І все-таки застосування ароматизованих підкормок і аттрактантів в зимовий період відкинути ніяк не можна. Вони повинні працювати і працюють! В принципі, адже і панірувальні сухарі, в працездатності яких майже ніхто не сумнівається, і варене пшоно мають достатньо характерний і інтенсивний запах! Але, риба на нього реагує позитивно.

Крім того, часто наші зимові риболови додають в тісто при лові плотиці і іншої «білої» риби, сильно пахнучі настоянки, витяжки з трав, анісові краплі, конопляне масло і так далі, що іноді не просто активізує клювання риби, а творить справжні дива на тлі загального безкльов’я!

Російські колеги, наприклад, з успіхом використовують підкормки, що з'явилися у них в магазинах - ароматизовані трубочки «Делфі», які надягають на волосінь поблизу насадки і добре принаджують рибу саме своїм запахом.

Звідси вивід: пахнучі суміші взимку працюють, але при використанні ароматних підкормок потрібно керуватися методом розумної достатності, не допускаючи переконцентрації.

 На річці цей факт не має такого принципового значення, оскільки течію «розбавляє» аромат, швидко знижуючи концентрацію пахучих речовин в зоні лову, в рази.

Грубо кажучи, риба, отримавши «пахучкою» по носі, швидко до неї адаптується притому, що концентрація аттрактанта швидко зменшується завдяки течії. Коли запах перестає бути різким і стає привабливим, риба підходить до підкормки. У озері складніше, оскільки швидкість дифузії в холодній воді дуже низька і рівень запаху підкормки тривалий час залишається достатньо високою.

Але вихід завжди можна знайти шляхом проб і помилок, було б бажання.

 У стоячій воді або на дуже слабкій течії іноді дає добрі результати підгодовування лунок бокоплавом або мормишем.

Мормиш, як підкормка можна використовувати як в сирому, так і у вареному вигляді. Варити звичайно ж не потрібно, досить облити рачків кип'ятком, щоб вони почервоніли. Після того, як панцирі рачків почервоніють, у них з'являється достатньо сильний запах, що нагадує запах варених креветок.

Мабуть, червоний колір панцира працює як хороший візуальний подразник, роблячи підкормку добре помітною, а майже натуральний, і не дуже насичений запах у поєднанні із звичним видом природного корму стають чарівними для риби.

------------------------------
Копіювання матеріалів дозволено тільки із згоди автора із посиланням на сайт www.on-fishing.ucoz.com - Риболовля на Горохівщині.