Як говорилося в попередній
статті, крім способів пригодовування і догодовування риби, для визначення
тактики слід на тренуванні також з'ясувати:
1.Мінімальную глибину, на якій
знаходиться «виграшна» риба (виграшна риба, це та риба розмір, активність і
кількість якої дозволяє розраховувати на успіх);
2. Максимально грубу снасть,
(товщина волосіні і величина мормишки) дозволяє активно ловити цю рибу;
3. Тип і розмір насадки або її
повна відсутність;
Для того щоб визначити глибину,
на якій ловиться «виграшна риба» необхідно ретельно обловити різні глибини і
рівні, ідентичні тим, які очікуються зоні змагань. Зіставивши результати,
визначте ймовірні робочі глибини. Більш повної картина буде, якщо проаналізувати
результати узгоджених дій 4-5 спортсменів.
Щоб визначити раціональну
снасть, що дозволяє ефективно ловити «виграшну» рибу, слід випробувати кілька
поєднань товщини жилки і параметрів мормишки. Більшою мірою на клювання впливає
товщина волосіні і розмір мормишки, а також її форма та колір, варто особливо
звернути увагу на розмір і якість гачка. У свою чергу розмір гачка і форма
мормишки залежать від величини, виду і активності риби. Використовувана насадка
також може диктувати свої вимоги до вибору гачка. За результатами тренування
необхідно вибрати ту снасть, ловля на яку дозволяє ловити виграшну рибу з
максимально можливою швидкістю, без боязні обірвати снасть при мінімумі сходів
і порожніх клювань. Існує думка, що при діаметрі мормишки від двох міліметрів і
менше, форма її практично не впливає на активність клювання, на відміну
різноманітності гри мормишкою.
Найчастіше на змаганнях в
якості насадки використовується мотиль, великий і кормовий. Рідше, в якості
насадки застосовується личинка реп'яхової мухи або дрібний опариш, пофарбований
у жовтий і червоний колір. Іноді, при активному клюванні добре працюють різні
штучні насадки, різнокольорові кульки (використання штучних насадок під час змагань заборонено!),
Також можна спробувати ловити взагалі без насадки. Безнасадочна ловля вимагає
певної підготовки спортсмена, наявність спеціальних мормишок робить таку ловлю
більш результативною. Тренування дозволить припустити найбільш прийнятний
варіант використання насадки, але як часто буває на змаганнях, активність риби
та її пріоритети у виборі корму можуть змінюватися протягом навіть короткого
часу, тому спортсмен повинен бути готовий до творчого використання наявних у
нього насадок.
Починаючим спортсменам можуть
бути рекомендовані наступні можливі варіанти поведінки спортсмена в найбільш
можливих ситуаціях в зоні змагань:
1. Велика щільність і висока активності риби в зоні:
- Знайти мінімальну глибину, на
якій знаходиться «виграшна» риба;
- Використовувати максимально
грубу снасть, що дозволяє активно ловити цю рибу;
- Використовувати найбільш
прийнятну насадку, або частково або повністю відмовитися від неї;
- Не засиджуватися на лунці,
якщо клювання слабшає;
- Постійно догодовувати робочі
лунки.
2. Висока щільність і низька активність риби в зоні:
- Підібрати оптимальний розмір
і тип насадки;
- Не зловживати «грубою»
снастю;
- Догодовування виробляти рідко
і малими дозами;
- Застосовувати широкий спектр
гри мормишкою.
3. Низька щільність, але висока активність риби:
- Активний та інтенсивний пошук
риби;
- Максимально груба снасть, що
дозволяє виловити цю рибу;
- Мінімальна глибина лову;
- Обов'язково перевірити до
кінця туру всі підгодовані лунки;
- Визначити необхідність
(ефективність) підгодовування.
4. Низька щільність і мала активність риби:
- Проводити широкий пошук риби;
- Зменшити дозу прикормки,
рідше виробляти докорм, а при необхідності повністю відмовитися від
пригодовування;
- Користуватися делікатними
снастями;
- Застосовувати широкий спектр
гри мормишкою.
Запропоновані алгоритми
поведінки не можуть бути абсолютними і універсальними, але в певній мірі є
відображенням накопиченого досвіду спортивної ловлі риби на мормишку. Творче
використання даних рекомендацій допоможе вам особливо на початковому етапі
вдосконалення спортивної майстерності.
------------------------------
