Правильно вибрана тактика при належному її виконанні спортсменами - запорука успіху команди. На чемпіонаті світу 2002 року фінська команда застосувала тактику, відмінну від інших команд учасниць, і перемогла. Необхідно сказати, що правильний вибір тактики - у великій мірі заслуга тренера Елмо Олккола. Фінська команда протягом двох десятків років щорічно брала участь в міжнародних турнірах за участю російських і шведських спортсменів і накопичила величезний досвід міжнародних зустрічей. Елмо Олккола - постійний учасник подібних турнірів є визнаним майстром, як у Фінляндії, так і в Росії. На чемпіонат світу 2002 року він приїхав в якості головного тренера, це було дещо несподівано, адже Елмо один з найсильніших фінських спортсменів. Однак, як тренер він зміг реально впливати на дії своїх спортсменів, як перед стартом, так і по ходу турніру. Перемога фінської команди яскраво показала роль тренера в успішному виступі команди. Не маючи найсильнішого складу спортсменів, він зумів визначити єдино правильну тактику своєї команди з урахуванням особливостей підготовки спортсменів, їх фізичної готовності, умов лову, характеру водойми, наявності риби, готовності та амбіцій суперників.

Фінська команда – старшого віку, розраховувати на значну активність спортсменів при пошуку риби було важко. На тренуваннях фіни відзначили для себе наявність у водоймі значної кількості середньої плотви, за розміром і вагою яка перевершує окуня і йоржа. Відпрацювавши склад прикормки і способи її застосування, добилися результату, при якому неспішна і неметушлива, але тягуча і терпляча ловля плотви дозволяла конкурувати з активним ловом окуня і йоржа. Їх тактика полягала в тому, що після старту вони знаходили горизонт, на якому розташовувалася плотва, збирали рибу підкормкою і за допомогою догодовування намагалися утримувати її постійну активність. Завзята ловля при мінімальному переміщенні по зоні давала позитивний результат. Виступивши дуже рівно, фінська команда стала Чемпіоном Світу.

На відміну від них російські спортсмени, приїхавши на турнір в ранзі Чемпіонів Світу, можливо, переоцінили свої сили і недооцінили сили суперників. Кожен спортсмен окремо хотів перемогти в своїй зоні і ризикував, обґрунтовано сподіваючись на хорошу техніку і достатній досвід, але ризик не був підкріплений ні хорошим знанням водойми, ні психологічною готовністю спортсменів. Як результат - невдача в першому турі. Ось тут то і повинна була б позначитися роль тренера, однак, або тренер не знайшов потрібних слів, або команда не чула тренера, або і те й інше разом узяте. В результаті - незадовільний виступ нашої збірної. А в команді були сильні спортсмени. Владислав Поройков на відбіркових змаганнях за місяць до чемпіонату впевнено переміг усіх суперників по збірній з великим відривом саме на плотві, він вміє її ловити і знає, як це робити. І інші члени збірної не новачки, тренер - найдосвідченіший спортсмен, проте так вийшло, що не угледіли переваги в лові плотви. Причин тут багато. Це і недооцінка суперників, і психологічна неготовність, і самовпевнена ставка на енергійну й активну ловлю окуня і йоржа.

Тактика латвійської команди була близька до тактики росіян, це висока активність в зоні, обловлювання великої кількості лунок, ловля будь-якої риби, підкріплювалася вона хорошою психологічною готовністю, знанням водоймища і неабиякою технікою спортсменів. У той же час не дуже рівний командний виступ супроводжувався дуже хорошим виступом окремих спортсменів, що і дозволило латвійській команді посісти друге місце. А Петеріс Лідеріс, перебуваючи в гарній спортивній формі, і будучи впевнений у своїх силах, переміг в особистому заліку.

Поведінка білоруської та української команд не відрізнялося оригінальністю. Уважно відстежуючи основних суперників, вони ловили свою рибу не вплутуючись в жорстку боротьбу і, в основному виконавши своє завдання, показали гідний результат.

Литовська команда, володіючи добротним і рівним складом, маючи за плечима чималий досвід, не виділяючись на загальному тлі, впевнено набирала очки. Вони зуміли залишитися в стороні від очевидного, часом «жорсткого» протистояння фінів, латишів і росіян, зловили свою рибу і стали третіми.

Шведи, не надто досвідчені в лові дрібної риби, намагалися копіювати дії фінів, але склад їх команди був слабшим, технічна оснащеність нижче, та й бажання перемогти їм бракувало, що не дозволило їм виступити більш вдало.

Естонці були обережними, придивлялися до суперників, не відрізнялися оригінальністю. Тактика як така не проглядалася.

У цьому році чемпіонат світу пройде, можливо, на тому ж самому водоймищі. Чи врахують спортсмени і тренери досвід попереднього чемпіонату, та й чи буде єдино вірною тактика, продемонстрована фінами в 2002 році, адже минуло вже два роки і багато чого могло змінитися. Тренування перед турніром будуть ключовою стадією підготовки команд до старту і ними необхідно скористатися повною мірою і з повною відповідальністю. Сподіваюся, що так і буде.

Побажаю всім учасникам успіхів на Чемпіонаті світу в Латвії!