Після жаркого літа, коли вода починає остигати, активність жереха різко зростає, і він починає посилено харчуватися, готуючись до зими. Наступає найцікавіший час для полювання за цією чудовою рибою.

На мій погляд, саме осінню трапляються найефективніші рибалки, коли вдається зловити не тільки пристойну кількість хороших екземплярів, але і трофейну рибу. За моїми спостереженнями жерех добре ловиться з середини вересня до кінця листопада, а за відповідних погодних умов – до самого льодоставу. Не може не радувати і той факт, що при сприятливій погоді в цей час він залишається активним протягом всього дня, ну, хіба що з невеликими перервами. Ловлять як з берега, так і з човна, залежно від місця і можливостей риболова. Останніми роками я ловлю практично завжди з човна, тому пропоную вашій увазі інформацію, що стосується саме цього варіанту лову.

Важливою складовою успіху є уміння правильно вибирати час і місце лову. На вивчення особливостей кожної перспективної точки доводиться витратити деколи значну кількість часу. Але ці зусилля себе завжди виправдовують. Пошук уловистого місця також займає багато часу, але це золотий фонд риболова. Я знаю не менше десятка перспективних місць, що знаходяться на значній відстані один від одного, і щоб з великою часткою вірогідності робити кожного разу вдалий вибір, їх необхідно періодично відвідувати і тестувати.

Спостерігаючи за жерехом вже багато років, переконався, що він утворює зграї з риб приблизно одного розміру. І що цікаво: достатньо часто на якійсь ділянці присутні тільки напівкілограмові «підлітки» або, навпаки, виключно солідні екземпляри. Тому при виборі місця керуюся, перш за все, розміром переважаючого там жереха.

Приманки

Як відомо, для ловлі жереха використовуються практично всі штучні приманки, на які ловлять хижу рибу. Найпоширенішими є кастмастери і «борідки» (стримери). «Борідки» з поплавцем застосовую частіше всього на початку осені, поки вода ще достатньо тепла. В цей же час, залежно від поведінки хижака, замість поплавця ставлю кастмастер. Такий підбір приманок дозволяє ефективно ловити як у поверхні, так і в товщі води або біля дна. У жовтні і листопаді, коли вода вже значно остигає і ловити переважно доводиться біля дна, перевагу віддаю снасті з кастмастером або девоном. У будь-якому випадку вище за блешню ставлю «борідку». Навіть перед самим льодоставом бувають випадки, коли жерех бере тільки на неї.

Достатньо часто жерех вередує і відмовляється клювати. У такому разі малодосвідчений риболов після сотні судорожних закидів в самий центр зграї, що годується, думає що «риба не бере» і  йде ні з чим. На мій погляд, такого, що жерех зовсім не клює не буває, просто в даному випадку необхідно знайти такий підхід, який принесе успіх. Наполегливо попрацювавши над проводкою і перепробувавши наявні перевірені приманки, завжди є шанс перехитрити одного-двох, а то і більше хижаків. Наприклад, якщо бачу, що охота за одинаками не приносять успіху, прагну дочекатися виходу хоч би невеликої, в дві-три особини, зграйки і обов'язково не промазати. У ажіотажі боротьби за малька навіть досвідчені рибини часто хапають і приманку.

Знайшовши нове місце і вдало порибаливши, бажано добре запам'ятати його координати і зафіксувати час початку і закінчення годування риби. Періоди активності жереха у визначеному місці досить часто день за днем співпадають за часом. Навіть восени бувають дні, коли жерех не активний і рідко з'являється на поверхні. В цьому випадку є сенс спробувати знайти його біля дна. Для цього слід виходити точно на те місце, де жерех раніше з'являвся на поверхні і робити проводку з ями на перекат. Якщо клювань не послідувало протягом десятка проводок, є сенс взагалі змінити місце і пробувати щастя на іншому перекаті. Зрозуміло, що добитися добрих результатів при такому лові, можна тільки добре знаючи водоймище і особливо місця полювання жереха. Самою уловистою приманкою для такого лову вважаю кастмастер. Проводку застосовую двох типів: рівномірну, з контролем відстані до дна через кожних 8–10 оборотів котушки, і класична сходинка. Ефективні обидві. Проте бувають місця, де через постійні зачепи ловити на кастмастер неможливо. У цій ситуації на допомогу приходить «борідка» з грузилом або донним поплавцем. Останній, на мій погляд, ефективніший, оскільки досить часто різні перешкоди він «перестрибує». Осінню бажано оснащувати спінінг шнуром. Вважаю, що при лові зверху у волосіні є незначна перевага перед шнуром, але при лові біля дна шнур незамінний.

Аналізуючи свій досвід і досвід моїх знайомих риболовов-жерешатників, прийшов до висновку, що при активному клюванні снасть повинна бути достатньо могутньою, щоб була можливість швидко витягувати рибу після клювання. Це стосується і гачків. Тому застосовую гачки, тільки виготовлені з достатньо могутнього дроту і не менш десятого номера по старій нумерації. З такою снастю відчуваєш себе упевнено навіть при клюванні крупного екземпляра. До речі, на кастмастерах трійники теж бажано перевіряти і при появі щонайменших сумнівів в надійності, міняти їх на могутніші. Жерех взагалі славиться умінням при клюванні розгинати трійники, особливо при використанні шнура.

Ловиться жерех восени добре, багато хто про це знає, так що навряд чи у вас буде можливість рибалити на перспективному перекаті в гордій самоті.

По відношенню до риби, що годується, човен слід розташовувати певним чином. Коли рибалиш сам, зробити це не складно. Але, скажімо, в межі міста така можливість буває не так вже і часто. А при рибалці двох-трьох човнів в одному місці їх слід розташовувати в одну лінію якомога ближче один до одного. Це оптимальний варіант лову в одній точці. Вибачившись і ставши поряд, можна стерпно порибалити, звівши на мінімум кількість заплутаних снастей. Найгірший варіант в подібній ситуації – коли риболови розташовуються напроти один одного з двох сторін перекату, або хтось стає вгорі, прямо по ходу руху риби. Таке розташування човнів один щодо одного неприпустимо.

Лов жереха – мій улюблений вид рибалки. Стільки радості і стільки розчарувань я не переживав при лові ніякої іншої риби. Ось один з безлічі епізодів, який згадую з величезним задоволенням. У один з жовтневих днів минулої осені, послідовно обстежуючи всі місця можливої появи жереха, я попрямував човном вниз за течією. Ранок видався похмурим, стояв невеликий туман. Обстеживши декілька перевірених точок стоянки жереха і не виявивши його присутності, почав подумувати над тим, що варто спробувати ловити іншу рибу. Але тут почув крики чайок і побачив з десяток птахів, що кружляються над одним і тим же місцем і падаючих час від часу на воду. Сумнівів не було – чайки виявили зграю жереха, що годується. Нова, невідома до цього мені точка! Відразу ж з'явилося хвилювання від передчуття хорошої рибалки. Всім, хто достатньо давно ловить жереха, відомо, що на старому, заїждженому місці він клює не так активно, як на новому. Вичавлюю з мотора все, що можна. Наблизившись, бачу бризки води від могутніх розворотів голодного хижака. Навіть не опускаю якір – відразу роблю закид. Від хвилювання снасть лягає не точно в район бою, а трохи позаду зграї, що проходить. Роблю швидку проводку в надії встигнути виконати точніший закид, але слідує могутній сплеск, удар, і чується найприємніша для риболова музика – виск фрикціона! Надії виправдовуються: у цьому місці жерех не вередує, а бере без роздумів. Підводжу першого до човна. Відбулося! Опускаю якір. Після декількох результативних закидів хвилювання проходить. З'являється наївне відчуття, що сьогодні жереха можна ловити скільки душі завгодно. Але хвилини через 15–20 доводиться спускатися з небес на землю: риба раптово зникає, клювання закінчується. Протягом півгодини безрезультатно намагаюся ловити біля дна. Схоже, що жерех зовсім пішов з цього місця. Щоб не проґавити час клювання, йду на одне з найближчих перспективних місць. Жерех тут був присутній, але брав, як це часто буває, дуже мляво. Чекаючи невеликі зграйки, я весь час думав про те, що ж могло злякати жереха на попередньому місці. Вирішую повернутися. Ще здалека бачу чайок, а наблизившись, і сплески риби. Ставлю човен на відстані максимального закиду. Цього разу дію рішучіше, кидаю з підготовкою – якомога точніше і швидко виводжу рибу, що клюнула, із зграї. Буквально за десять хвилин ловлю декілька рибин, після чого історія повторюється – бій припиняється, клювання теж. Перевіряю нижні горизонти. Попадається один крупний окунь, і все. Азарт проходить, риби спіймано достатньо, тому рибалку припиняю.

Наступний день я повністю присвятив вивченню цього місця. Все відбувалося по вже знайомому мені сценарію – історія повторилася практично один до одного, з тією лише різницею, що після припинення бою я не почав йти далеко, а причалив до найближчого острова, попив чаю, відпочив. А через деякий час жерех з'явився знову і після нетривалої активності, як це було і напередодні, зник. Спроби ловити з дна і цього дня результатів не давали.

Для мене залишилося загадкою: як жерех виявляв мою присутність, адже вів я себе украй обережно? Можливо, він якимсь чином реагував на поведінку чайок, що змінюється з моєю появою? Відповідь на це питання не можу дати. У цьому для мене полягає не тільки сенс рибалки, але і її особлива краса. Адже якщо все знати, то рибалити було б просто нецікаво.

------------------------------
Копіювання матеріалів дозволено тільки із згоди автора із посиланням на сайт www.on-fishing.ucoz.com - Риболовля на Горохівщині.