Шановні користувачі, не забувайте коментувати статті і виставляти їм оцінки. Також голосуйте в наших опитуваннях. Буду вам дуже вдячний.
--------------------------------------------------------------------

Фішингюкрейн - блог про рибалку

У цій статті мені хотілося б розповісти про таку незвичайну риболовецьку снасть, як сталька, призначеної для ловлі риби з дна. Свою назву «сталька» отримала завдяки використанню в оснащенні сталевого дроту замість волосіні.

Родоначальниками «стальки» є київські риболови, а придуманій ними снасті вже більше тридцяти років. Проте широкого розповсюдження по Союзу вона чомусь не отримала, хоча в Києві стала дуже популярною. Ще років десять тому майже кожен київський риболов-доночник мав в своєму арсеналі стальку, але в даний час її активно витісняє сучасна фідерна снасть. По суті, сталька – це звичайна спінінгова донна снасть, але її пристрій декілька незвичний, як говорить один мій знайомий: «Донка для суворих риболовів – вудилище сталеве, волосінь сталева». В даний час прихильників ловлі на стальку стає з кожним роком все менше і менше, проте залишилися немало риболовів, які категорично не хочуть змінювати цієї снасті. На риболовецьких форумах йдуть жаркі спори між «стальщиками» і «фідерщиками» з приводу того, яка снасть краща.

У чому ж достоїнства стальки перед іншими донними снастями?

По-перше, сталевий дріт, маючи невелику товщину, здатний витримувати дуже високі розривні навантаження, що дозволяє без зусиль виводити дуже крупні екземпляри. По-друге, сталевий дріт не схильний до сильного розтягання, тому він не парусить. По-третє, дріт відмінно розрізає воду, тому навіть на сильній течії годівницю не зносить. Ну і, по-четверте, сталька дозволяє упевнено рибалити в місцях, де на дні багато ракушок і каменів, оскільки вона не ріжеться раковиною або каменем. Проте, не дивлячись на всі плюси, у стальки можна відзначити і немало недоліків. По-перше, дріт боїться різних перегинів і скручувань, по-друге, снасть сильно схильна до корозійних процесів, і вимагає особливого відходу; по-третє, існує великий ризик отримання травми при закиді.

Отже, розглянемо докладніше всі конструкційні елементи снасті під назвою сталька.

Одним з основних елементів є сталевий дріт (у народі, просто сталька), який виконує функцію волосіні або шнура. Для оснащення застосовують один з трьох видів стальки: «латунка», «біла струна» і «чорна струна». У кожного з цих видів є свої достоїнства і недоліки. Так, «латунка» має діаметр 0,15-0,17 мм, вона дуже м'яка, легко піддається корозійним процесам, тому практично не використовується. «Біла струна» є нікельованим дротом діаметром 0,2-0,3 мм і украй недовговічна, а також часто розпушується на котушці. «Чорна струна» має діаметр 0,18-0,25 мм, і за своїми показниками найкраща зі всіх. Деякі риболови стверджують, що чорна сталька може витримати декілька сезонів. Дріт продається в мотках, і потрібний певний навик її перемотування на котушку. Останні використовуються тільки інерційні, найчастіше це модель «Невська», причому у багатьох риболовів прийнято котушку допрацьовувати, ставлячи на неї посилені підшипники. Зазвичай на котушку намотується 100-150 метрів стальки, і під час експлуатації ця довжина неминуче коротшає.

Як вудилище найчастіше використовують «Ленінградський» спінінг або ж саморобні моделі з титану або ж із сплаву В-95, виточені токарем на замовлення. До речі, є думка, що сталька отримала велику популярність серед київських риболовів завдяки тому, що на місцевому оборонному підприємстві, за могорич, можна було розжитися титановою заготівкою для вудилища, та і сталева струна потоком йшла звідти. А під час відсутності великого асортименту риболовецьких снастей в магазинах «альтернативні» шляхи постачань сильно виручали.

Довжина вудилища може бути в межах від 1,5 до 2,5 метрів, і залежить тільки від бажань самого риболова. Оскільки сталева струна дуже легко розрізає звичайні пропускні кільця, то замість них на вудилищі встановлюють кільця з внутрішніх втулок кулькових підшипників. Замість тюльпана на кінчик вудилища приробляють спеціальну пружинку, через внутрішній отвір якої і пропускається сталька.

Пружинка грає дуже важливу роль у всій цій конструкції. Вона не дає струні сильно перегинатися, і, відповідно, перешкоджає її закручуванню. Після того, як струна пропускається через кільця і пружинку, до її кінця методом скручування прив'язується Т-подібне відведення із сталистого дроту, іноді також званий коромислом. Місце скручування схильне до частих перегинів, тому рекомендується один-два разу за рибалку перев'язувати з'єднання струни і відведення, інакше в цьому місці можливий облом дроту. Краще перестрахуватися, ніж потім шкодувати про рибу, що зірвалася, або про годівницю, що відлетіла. До однієї сторони відведення – тій, яка з клямкою, кріпиться годівниця, а до довгої сторони відведення прив'язується повідець з гачком.

Найпоширеніша модель годівниці – це плетений сітчастий мішечок зі свинцевим вантажем на кінці. Форма і вага вантажу можуть бути різними, залежно від умов ловлі. На сильній течії найчастіше застосовується вантаж у формі ложки, який, завдяки своїй формі і великій вазі, добре утримує годівницю на місці.

Коли я перший раз пробував ловити на стальку, досвідчений риболов люб'язно мені повідав про техніку безпеки при закиді. Річ у тому, що, здійснюючи дальній закид, якщо не досить пригальмовувати інерційну котушку, то сталька може перехлеснутися на котушці, і в кращому разі боляче дасть по пальцях, а в гіршому – риболов може залишитися без великого пальця. І це не казки: я особисто бачив декілька «стальщиків» з сильно травмованими пальцями. Правда, в основному травми трапляються, якщо ловля йде під сильним «наркозом».

Риболовові, який починає освоювати стальку, рекомендується спочатку робити тільки ближні закиди, і лише коли прийде повне відчуття снасті, можна переходити на дальні кидки. Здійснивши закид, після, того як вантаж ляже на дно, надлишок струни підмотується на котушку. Важливо, щоб струна завжди знаходилася в натягнутому положенні, і для цього натяжку роблять так, щоб кінчик вудилища був трохи зігнутий. Оскільки струна практично не «тягнеться», то клювання навіть дрібної риби дуже добре передаються на кінчик вудилища. Якщо рибалка йде вночі, або ж просто лінь стежити за кінчиком вудилища, то на хлист вішають дзвоник.

Якими б достоїнствами не володіла б сталька, варто відзначити, що снасть ця вже морально застаріла на тлі сучасних риболовецьких снастей, проте, судячи по кількості поклонників, сталька ще не скоро стане просто музейним експонатом.

------------------------------
Копіювання матеріалів дозволено тільки із згоди автора із посиланням на сайт www.on-fishing.ucoz.com - Риболовля на Горохівщині.