Шановні користувачі, не забувайте коментувати статті і виставляти їм оцінки. Також голосуйте в наших опитуваннях. Буду вам дуже вдячний. 
--------------------------------------------------------------------

В світлі мого великого захоплення ловлі хижака на воблери, мені цікаво пробувати нові і різноманітні моделі від різних виробників цих приманок. Проте цінова політика провідних виробників деколи просто не дає можливості купувати дорогих моделей. А що робити тим, хто тільки починає своє риболовецьке життя, і вибрав основним напрямом ловлю на воблери? Що робити, як вирішити питання школяру з батьками, що б вони виділили коштів, як заощадити частину стипендії студентові, як викроїти з сімейного бюджету молодій сім'ї на декілька воблерків?

Думаю, що не для кого не буде секретом, якщо я скажу, що в даний час, є ряд виробників, які випускають досить не дорогі, проте робочі і уловисті приманки цього типу. Ще років десять тому, основними фірмами воблери яких були у мене в коробці, були YO-ZURI, RAPALA, JACKALL і ZIPBAITS. Але прогрес риболовецьких приманок не стоїть на місці, і поряд з іменитими фірмами, з'являються нові і нікому не знайомі імена. Але так було років п'ять-шість назад. Зараз у всіх на слуху такі фірми як STRIKE PRO, USAMI, KOSADAKA, TSURIBITO, AIKO, та і ще можна назвати близько десятка таких фірм, які виготовляють непогані копії брендових моделей. Проте тема оригіналів і їх копій на стільки розбурхує інтернет-співтовариство, що приймати ту або іншу сторону буде просто неправильно, кожному своє. До чого я все це тут написав? Просто я теж не залишився осторонь, і в свої коробки з воблерами, я поклав таке асорті виробників, що деколи чудуюся, як я їх всіх запам'ятовую і як на них всіх ловити. Не раз проводив, так би мовити «змагання» між оригіналом і їх копіями від різних виробників, і деколи результат був просто непередбачуваний, а деколи і розгромом по відношенню до брендових моделей, але все-таки воблери зі світовим ім'ям вистрілюють в холосту набагато менше.

Загалом, щоб якось упорядкувати приманки в моїх коробках, я вирішив розкласти всі воблери тільки однієї фірми в одну коробку, і виїжджати на рибалку маючи тільки їх, а потім виділити з них найбільш уловисті і робочі, і так само виявити недоліки того або іншого виробника.

Отже, почну я з воблерів від фірми USAMI. Коли вперше, потрапили до мене до рук ці воблерки, у мене, чесно кажучи було двояке враження про них. З одного боку, деякі з них повторювали зовнішній вигляд відомих моделей і по ідеї повинні б працювати, але бентежив напис на коробці «зроблено в Китаї». З іншого боку, коли проглянув каталог, то побачив декілька моделей, яких не зустрічав ні у кого раніше, ну або принаймні я про них просто не знав і це було цікаво. Під час зими я придбав досить велику лінійку воблерів від цієї фірми і до весни був готовий їх випробувати. Пройшло більше двох років з тієї миті як я закинув у воду першого USAMI-вського воблера, і тепер я можу сказати який воблер в моїх руках ловить, а який ні, хоча всі воблери від Усамі я так і не придбав і не спробував.

Kumo 115SP-SR

Kumo 115SP-SR – це перший мій воблер від USAMI. Мотивацією придбання його, звичайно, була і є моя любов, до серії Сквадів від Jackall. Ця буратінка дуже схожа на Mag Squad 115 від Jackall. Сміливо можу сказати, що на мою особисту думку це найвдаліший і уловистий з воблеров USAMI. Воблер класу мінноу, досить великий, має довжину 115 мм. і вагу 16,6 грам. Відмінно збалансований, летить просто шикарно. Має систему дальнього закиду, в якому при закиді сталева кулька спрямовується в хвостову частину приманки, тим самим зміщуючи центр тяжіння. Після приводнювання, при першому ж ривку, кулька повертається в початкове положення і воблер приймає своє нормальне положення. На 20-ти лібровому санлайновскому РЕ шнурі, я його вільно кидаю на 30-35 метрів, і причому досить точно, тут звичайно позначається більше практика. Воблер має шумову камеру, сталеві кульки в якій створюють не нав'язливий звук, проте хижак «чує» KUMO на відстані.

Фурнітура встановлена якісна, каркас виконаний з добротного, неіржавіючого дроту, при навантаженні вихідні кільця не деформуються. Хочу відзначити, що на відміну від воблерів Mag Squad 115 від Jackall, USAMIвський KUMO в місцях виходу петель, воду не пропускають в корпус, а це дуже важливо, плавучість воблера не змінюється. Гачки встановлені від фірми Овнер серії ST-36 ВС, а це могутні трійники з круглим загином, гострим жалом і антикорозійним покриттям. Рибу просікають і утримують просто чудово, хоча гачки на перший погляд замалі. Схід хижака трапляється дуже рідко.

Воблер пофарбований на хорошому рівні, клювання щуки, залишають лише невеликі подряпини на воблері, ну і сліди від гачків, від цього нікуди не подітися. Але найголовніше, що фарба не відстає шматками після декількох рибалок.

Анімувати його дуже легко, він дуже слухняний і прощає безліч помилок, і навіть не відповідність снасті (параболіком його можна протягнути, але якісної проводки не отримаємо, оскільки воблер досить упористий). Кращим способом анімації цього воблера звичайно ж є твічинг (короткі, здвоєні ривки, з паузами в 2-5 секунд). При ривках воблер, виконує класичний маршрут для воблерів мінноу, поперемінно йдучи в різні боки під кутом в 45 градусів по напряму руху. Ще хочу відзначити що KUMO, на паузах спокусливо похитує боками, щука таке не пропускає, та деколи і крупний окунь не може встояти від атаки.

Як не дивно, але цей воблер має відмінну власну гру, що не характерно для воблерів класу мінноу. З цього виходить, що другим способом анімації, є так звана проводка Stop & Go. Ця проводка полягає в швидких протяжках приманки на один-два метра з подальшою паузою. Бувають ситуації, що тільки різкі прискорення харчового об'єкту, може спровокувати хижака на атаку, і ось проводка Stop & Go, якраз і моделює таку ситуацію, особливо в літні місяці.

Заглиблюється цей воблер приблизно до одного метра, але я його з успіхом провожу як на 50-60 см., при високо піднятій вершині спінінга, так із застосуванням 10 лібрового шнура, при класичному розташуванні спінінга при твічингу, можливо заглибити до 1,2 метра. Відмінно піднімає хижака з глибини до трьох метрів.

Отже, воблер KUMO, у мене займає верхню позицію в рейтингу USAMI-вських воблерів.

Rongubei 90SP-MDR

Rongubei 90SP-MDR – класичний мінноу, з вузьким і прогонистим тілом. По ідеї це копія на Farina від Ima, ось тільки він виготовлений у версії супендера, а таких версій плавучості у оригіналу немає, проте це не зменшує робочих характеристик Rongubei. Довжина воблера 90 мм., вага 10,9 грам. Виробником заявлений як суспендер, з рідною фурнітурою поволі тонув, я замінив всі заводні кільця на розмір менше і прибрав переднє заводне кільце, у результаті вийшов із застосуванням струни № 1 довгою 15 см. чіткий суспендер.

У спокійному стані воблер займає положення з креном на ніс, градусів під тридцять. На мою думку, систему дальнього закиду виконує одна куля, яка переміщається в хвіст приманки по спеціальному каналу усередині воблера. Після приводнювання, кулька при початку проводці повертається в початкове положення. Проте приманка досить таки парусить і польотні якості не на висоті, на санлайновскому 12-ти лібровому шнурі MOMENTUV 4х4 я його ледве кидав на 25-30 метрів, в іншому випадку якщо я рибалив з човна, то це не було критично. Шумової камери не має, але та сталева куля, яка грає роль балансира, все одно видає якісь звуки, та і заводні кільця з гачками теж видають звуки, тихим його назвати не можна, але і шуму він робить не багато, а це дуже допомагає на запресованих водоймищах, і в той час, коли хижак пасивний.

Фурнітура встановлена така сама як і на першому воблері, але як я сказав раніше, заводні кільця я замінив. У місцях виходу кріпильних петель начебто не виявлено ніяких дефектів, але я за звичкою проклеюю їх або цианопаном або яхтовим лаком, ось тепер точно воду «пити» не будуть. А ось гачки встановлені вже зовсім інші. Гачки стоять від якоїсь фірми Daiichi, не знаю я що це за фірма, але гачки за наслідками рибалок нарікань не викликають, виготовлені з досить товстого дроту, мають напилення білого кольору, не схильні до корозії, досить таки гострі і добре утримують рибу. Розмір гачків цілком прийнятний.

Фарба на воблері добротна, забарвлення цікаві не тільки для мене, але і для риби. За два сезони використання цього воблера, колір має майже первинний стан, не рахуючи звичайно слідів від щучих зубів.

Якщо глянути на лопатку воблера, то можна подумати, що цей воблер відноситься до глибоководних версій. Практика показав що це не так. Заглиблення у цього девайса максимум до одного метра, а самий робочий горизонт це 60-70 сантиметрів. Проводка Rongubei тільки твічинг, власної гри він майже не має. Ривки з самою різною силою і частотою, при цьому воблер хаотично рискає з одного боку в інший градусів на 45-50 від напряму руху, та ще і абсолютно непередбачувано поводиться у вертикальній площині, роблячи різкі випади вгору-вниз. Паузи в проводці тривалістю 3-5 секунд обов'язкові. Воблер не упористий, але краще працює на снасті, що має швидкий лад і високу жорсткість бланка.

Мабуть, цей воблер, сміливо займає у мене другу позицію в рейтингу Усамовських приманок.

Datsu 80SR-SP

Datsu 80SR-SP – цей воблер можна віднести як до класу мінноу, так і до класу шедів. Він має широке витягнуте тіло. Багато відомих виробників досить широко застосовують цю геометрію тіла при виробництві деяких моделей воблерів. Подібні буратінки є і у Мегабасса, і у Зіпбейтца, і менш імениті виробники такі як Тцурубіто, Страйк Про теж не обійшли своєю увагою таку форму тіла воблера, тому порівнювати з якоюсь конкретною моделлю Усамовської Datsu 80SR-SP я не буду.

Довжина воблера 80 мм., вага 9,0 грам. Виробником заявлений як суспендер, з рідною фурнітурою поволі спливає, із застосуванням струни № 1 довгою 20 см. виходить дуже поволі спливаючим, майже суспендер. У спокійному стані воблер займає горизонтальне положення. Система дальнього закиду відсутня, тому Datsu 80SR-SP погано літає, при закиді сильно парусить і перекидається, при бічному вітрі його взагалі проблематично закинути більш-менш далеко і точно. На санлайнівському 12-ти лібровому шнурі MOMENTUV 4х4 без проблем летить на 20-25 метрів, але якщо сильно постаратися, то можна кинути на 30 метрів, ну а якщо я рибалив з човна, то дальність закиду взагалі втрачала свою актуальність. Воблер має шумову камеру, в якій розміщено декілька дрібних кульок, що додає воблеру при проводці тихий звук.

Гачки і заводні кільця встановлені від тієї ж фірми Daiichi, якість фурнітури мене повністю влаштовує і нічого міняти я не став. Розмір гачків цілком відповідний, рибу утримують добре. А ось в місцях виходу кріпильних петель, саме у Datsu 80SR-SP я виявив невеликі отвори в корпусі воблера, що змусило мене не замислюючись проклеїти їх цианопаном.

Про окрас воблера скажу коротко. Як і у всіх моделей від Усами вона хороша і мене повністю влаштовує.

Судячи з геометрії тіла цього воблера можна сказати, що однією з кращих проводок для нього буде рівномірна проводка, проводка з прискоренням або проводка в стилі Stop & Go. І дійсно, перші проби на воді показали, що Datsu 80SR-SP має шикарну власну гру. Навіть при не великій швидкості проводки, вібрація приманки чітко передається на кінчик спінінга. При повільній проводці, гра носить низькочастотний і широкоамплітудний характер, але при прискоренні проводки, або при проводці проти течії, частота гри змінюється на вищу і малоамплітудну, це дає можливість широкого застосування цього воблера для лову як щуки, так і крупного окуня з судаком. При прямій проводці залежно від швидкості, і від наявності течії, воблер вдавалося заглибити від 0,8 метра до 1,2 метра.

Твічинг – один з популярних в даний час способів проводки воблерів. При перших спробах твічити цього «горбаня», я чесно кажучи, був розчарований, при ривках воблер по кілька разів йшов в одну і ту ж сторону, що дратувало мене. Ось тут і став в нагоді мій досвід лову і доопрацювання до робочого стану безіменних «китайців». Узявши пасатижі і відводячи в ліву-праву сторону носову петлю, за кілька разів я все-таки добився стабільних глайдів Datsu 80SR-SP. Ось після таких маніпуляцій цей воблер заграв так, як мені хотілося, до речі, на грі воблера при рівномірній проводці моя робота не відбилася.

Хоч воблер і має досить таки велику і широку лопатку, він не сильно упористий. Найбільші результати приносили одиночні, не широкі потяжки, з паузами в 2-3 секунди. Добре себе також показали часті, короткі ривки без пауз, при такій проводці воблер хаотично кидався з одного боку в інший з невеликим відхиленням від осі напряму руху, та ще і через три-п'ять ривків робить кидки у вертикальній площині, загалом рибі це подобається. Заглиблюється при твічингу не глибоко, працює в діапазоні глибин від 40 до 60 сантиметрів. До снастей не вимогливий, але все-таки краще застосовувати жорсткий спінінг з швидким ладом і шнур не більше 15 лібров.

Виходячи з вище сказаного, віддаю Datsu 80SR-SP третю позицію в рейтингу.

Nishin 65SP-SR

Nishin 65SP-SR – воблер класу мінноу, але зі своєрідним тілом. Прототипом для Nishin став GREEDY GUTS від PONTOON 21, досить знаменитий і дуже уловистий воблер, але зараз розмова не про «Грідика».

Воблер має витягнуте тіло, з помітним потовщенням на животі, що додає дуже привабливі похитування при роботі цього девайса. Довжина воблера 65 мм., вага 7,3 грам. Виробником заявлений як суспендер, на практиці виявився таким, що поволі тоне, навіть замінивши заводні кільця, на розмір менше і прибравши переднє заводне кільце, нейтральної плавучості я так і не добився. Після зупинки воблер зависає на 2-4 секунди, а потім все-таки починає поволі тонути, але в деяких ситуаціях це є більше плюсом, чим мінусом при застосуванні повідців із струн №1 і №2. При застосуванні флюорокарбонового повідця зміни в плавучості я так і не відмітив.

У спокійному стані воблер займає горизонтальне положення. Система дальнього закиду присутня і виконана у вигляді сталевої кулі, що переміщається у внутрішньому каналі. Літає Nishin 65SP-SR для свого розміру і ваги дуже добре, при закиді не парусить і не входить в штопор, закид виходить чітким і точним. Воблер шумовий, при проводці видає тихий звук.

Пару слів про комплектацію Nishin. Каркас воблера з вихідними петлями виконаний з хорошого, неіржавіючого дроту, проте, на мою думку, досить товстого, що впливає на його робочі характеристики. Гачки встановлені від фірми Овнер серії ST-36 ВС, ймовірно мені попалася перша версія приманки. Гачки цієї серії відрізняються своєю потужністю і гостротою. Рибу просікають і утримують надійно. Гачки на перший погляд завеликі, думаю якщо поставити на розмір менше, воблер буде чітким суспендером або поволі спливатиме, загалом, є поле для експерименту допитливому риболовові.

Про окрас воблерів я вже ж достатньо сказав вище, і Nishin, ні чим в цьому питанні від інших Усамовських воблерів не відрізняється.

Оскільки цей воблер майже класичний мінноу, то і проводки до нього я почав підбирати, почавши з твічинга. Найбільш відповідними і уловистими для нього опинилися короткі строєні ривки, з паузами в 1-2 секунди, але якщо дозволяла глибина, то паузи збільшував до 5-6 секунд, причому велика частина клювань відбувалася на паузі, коли воблер поволі починав тонути. На мою думку коли Nishin тоне, він проводить якісь широкі коливання в поперечному перетині, та ще і з відходом від вертикальної площини на 1-2 см, виходить якась вертикальна «ялиночка», думаю саме це і саме щуку, примушує «з'їсти» цю приманку. Так само непогано працює проводка у вигляді частих коротких ривків, без пауз впродовж всієї проводки. На таку проводку добре відгукується окунь, причому як дрібний, так і досить хороших розмірів. До речі така проводка добре працює і проти течії, думаю, що річковому розбійникові жерехові така проводка буде до душі.

Власної гри Nishin 65SP-SR практично не має, тобто наголошуються якісь невиразні коливання, але такі коливання можна отримати і при проводці простого сучка.

Щодо робочої глибини цей воблер можна назвати багатогранним і розкид по глибині можна зробити дуже великим. При різкому, короткому твічі, та ще і з піднятим вгору кінчиком спінінга, його можна провести буквально під поверхнею в 20-30 см, при повільнішому твічі, та ще і з великими паузами, ним можна обловити і горизонт в один метр, а тим, у кого достатньо сильні нерви і вистачить терпіння, можна ловити і на півтора метрах.

До снасті він теж не вибагливий: не товстий шнур з розривним навантаженням в 8-12 лібрів, жорсткий спінінг, навіть середнього ладу і з тестом по верхньої межі до 12-15 грам, – ось те, що потрібне Nishin 65SP-SR для якісного виконання поставлених перед ним завдань.

Цьому воблеру я віддаю четверте місце в своїй коробці з воблерами від Усамі.

Wasabi Shad 80SP-DR

Класифікувати цю приманку за формою тіла не так вже і просто. Тут убачається і контури шеда, і мінноу, і навіть можна сказати, що щось є від кренка. Дуже складна геометрія. Нічого подібно в коробках у мене раніше не було, тому шукати прототип я не буду, хоча можливо це є оригінальна форма від Усамі. Важливе те, що воблер робочий!

Отже, я все-таки більше схиляюся до того, що форма тіла у Wasabi Shad відноситься до класу шедів. Воблер має своєрідні грані на боках і ймовірно, створює у воді якісь своєрідні звуки завдяки завихренням у воді. Довжина воблера 80 мм., вага 11,0 грам. Виробником заявлений як суспендер, насправді, з рідною фурнітурою поволі тоне. Замінивши заводні кільця на розмір менше, замінивши гачки на гачки того ж номера, але з тонкого дроту, і прибравши переднє заводне кільце я добився нейтральної плавучості.

Після зупинки, воблер чітко почав зависати в товщі води на тривалий час, при цьому із застосуванням струни № 1 довгою 15 см. У спокійному стані воблер займає майже горизонтальне положення, з невеликим креном на ніс. Система із сталевою кулею, що переміщається в хвіст, забезпечує стабільне і рівне положення воблера у польоті навіть при зустрічному вітрі. Летить далеко і точно. Цей воблер без зусиль летить на 35-40 метрів, мабуть, це самий далекобійний воблер у USAMI з тих, що розглядаються мною. Воблер тихий, при проводці звуків майже не видає, на потрях в руці видає своєрідний глухий шерех.

Робоча глибина Wasabi Shad 80SP-DR заявлена як 2,5 метрів. По своєму досвіду скажу, що при глибинах водоймища до двох метрів, він реально «оре» дно, а ось при трьо3-х метровій глибині вже йде не дістаючи дна. Відповідно тут виробник вказав цю характеристику досить точно. Найцікавіше він показав себе при облові з берега локальних ямок, з глибинами від двох до чотирьох метрів, на невеликих і малих річках, де глибина починається відразу під берегом. Роблю закид під протилежний берег, після приводнювання роблю чотири-п'ять швидких оборотів котушки, тим самим даючи воблеру вийти на свою робочу глибину. Далі роблю проводку в стилі Stop & Go.

Найчастіше він привертає увагу щуки, причому атакує його вона прямо перед закінченням проводки біля самого берега. Пробував я і твічити Wasabi Shad, визначити правильність роботи його при цій проводці я не зміг, оскільки на глибині більше двох метрів його просто не видно, але при спробах це зробити на мілководді з прозорою і чистою водою, характерні глайди він все-таки видає, так що в цьому напрямі є де працювати.

Wasabi Shad, думаю, займатиме у мене п'яту колонку в рейтингу, але це місце він може ділити з іншим глибоководником від Усамі.

Nishin 75SP-MDR

Nishin 75SP-MDR в принципі абсолютно ідентичний за формою тіла своєму меншому братові, про якого я написав вище, різниця в розмірі, вазі, робочій глибині, ну і відповідно більшого розміру фурнітура на нім встановлена. Довжина воблера 75 мм., вага 11,0 грам. Чіткий суспендер без всяких доопрацювань, причому у мене є пара воблерів цієї серії, в різних забарвленнях, і обидва мають абсолютно однакові характеристики.

Має хорошу гру на рівномірці, дозволяє застосовувати як рівномірну проводку, так і проводку в стилі Stop & Go. Але його коником є, все-таки глибоководний твічиг. Умови застосування такі ж як і при застосуванні Wasabi Shad, але координальна різниця в проводці робить ці два воблера буквально доповненням один одному. Nishin 75SP-MDR швидко виходить на робочу глибину і чітко тримає заданий горизонт впродовж всього свого шляху.

Слід загострити увагу на характері ривків, щоб правильно анімувати цю приманку. Ривки я роблю плавні, можна навіть сказати що це подвійні короткі потяжки з віддачею шнура, при такій подачі приманка здійснює не просто кидки з одного боку в інший, а ще і грає в подовжній площині при своєму короткому ході. Хороший глибоководний воблер і ставлю я йому шосту позицію в рейтингу Усамі, але питання про п'яте і шосте місце поки залишається відкритим.

У моїй коробці з воблерами USAMI, є ще близько десятка цікавих моделей воблерів, але поки остаточно розставити їх по рейтингу я не можу. В даний час не вразили вони мене ні своєю грою, ні своїй уловистістю такі моделі як TAIDANA, BAKUDAN, TESUTA, ASAI, поппер KAMINARI, KUROKIN, KABU, SHIKIMA і SHIRASU, хоч вони і не залишилися без виловленої риби, але чи то від того, що я їм мало приділяв уваги, чи то від того, що вони не блищать своїми робочими характеристиками, чи то ловив не у той час, і не в тому місці, піймання хижака на ці воблери носило у мене епізодичний характер, але вони всі ловили…

USAMI KABU 25S-SR

Usami Kurokin 70SP-DR

USAMI SHIRASU 48SP-SR

Але разом з приємними моментами, є у USAMI на мою думку і абсолютно невдалий воблер. Звичайно, це моя суто особиста думка і категорично стверджувати, що волкер ENPITSU 70 SL (sliding) не ловить, я не буду, може у когось він і у фаворитах. За два сезони я його так і не розловив, при волкерній проводці він постійно зривається з гри, яку б швидкість і амплітуду роботи спінінга я не застосовував. «Змійку» не тримає, постійно занурюється незрозуміло як і куди, загалом на мою суто особисту думку, волкер ENPITSU 70 SL (sliding) це не вдала приманка в USAMI.

На закінчення хочу все-таки приділити увагу проводкам, які я застосовую стосовно воблерів, аж надто часто піднімається це питання, а інформація в інтернеті досить розрізнена і розкидана.

Деякі риболови вважають, що стосовно воблерів можна застосовувати лише дві проводки, це рівномірка і твічинг, але це далеко не так.

Рівномірна проводка – найпростіша в виконанні проводка. Полягає вона в постійному, рівномірному підмотуванні шнура котушкою, баз роботи вудилищем. Застосовується ця проводка більшою мірою до воблерів типу кренк (фет), які завжди мають свою власну активну гру. Також можливе застосування рівномірної проводки до воблерів типу шед, і до воблерів типу мінноу.

Проводка з прискоренням – це варіації на тему рівномірної проводки, проте є відмінності. При проводці швидкість воблера збільшується або зменшується шляхом тимчасового прискорення або уповільнення підмотки шнура котушкою або рухом вудилища по напряму руху воблера, при цьому підмотку шнура не зупиняючи, і зберігаючи постійну швидкість обертання ротора котушки. При такій проводці змінюється робота воблера на більш високочастотну і малоамплітудну або навпаки низькочастотну і широкоамплітудну. Застосовується зі всіма типами воблерів, що мають свою власну гру.

Проводка Stop & Go. Ця проводка також застосовується для роботи з воблерами, що мають власну активну гру. Полягає вона в черговості рівномірних підмоток шнура і пауз. Виконувати таку проводку потрібно за допомогою котушки. Роблю чотири-п'ять оборотів котушки, при цьому воблер стрімко кидається вперед з рівномірною грою, потім робиться пауза тривалістю залежно від активності хижака, від 2 до 10 секунд. Під час паузи воблер, залежно від плавучості, або спливає або тоне, а якщо це суспендер, то зависає в товщі води на заданому горизонті. Пауза в цій проводці є ключовою, деколи тільки на таку проводку відгукується пасивний і ледачий літній хижак. Таку проводку добре застосовувати в умовах зарослих водоймищ, коли необхідно провести воблер вище за рослинність або лежачий на дні корч.

Твічинг – це моя найулюбленіша проводка воблерів. Та думаю, вона в сьогодення популярна у багатьох спінінгістів. Застосовується ця проводка в основному для воблерів типу мінноу, як з власною грою так і без гри. Можливо застосовувати цю проводку і для деяких воблерів типу шед. Проводка приманки виконується вудилищем, при якій воблеру передаються короткі ривки, рівної або різної амплітуди, одночасно підмотуючи котушкою слабину шнура, що утворилася, де воблер поперемінно відхиляється в різні боки щодо свого напряму руху. При виконанні цієї проводки, необхідно робити паузи різні по тривалості, так само можливе підігрування воблером на місці ледве помітними дрібними рухами кінчика вудилища.

Ось в принципі і все, чим я хотів з вами, колеги, поділитися. Але робота над воблерами USAMI продовжується, можливо в наступному сезоні моя рейтингова таблиця USAMI-вських воблерів зміниться, принаймні я на це сподіваюся, адже це цікаво, і вимагає експериментів і досліджень.

Всім ні хвоста, ні луски!

------------------------------