--------------------------------------------------------------------

Багато любителів спінінга тим відрізняються від більшості інших риболовів, що не намагаються приховати від риби факт своєї присутності на березі водоймища. На користь цього приводяться два основні доводи. По-перше, при лові спінінгом риба знаходиться на достатньо великій відстані від риболова; по-друге, хижа риба слабо реагує на небезпеку. Практика, проте, показує, що перший аргумент справедливий лише частково, а другий і зовсім не відповідає дійсності.

Одяг

До вибору кольору одягу слід підходити дуже відповідально. Тут немає і не може бути повною мірою універсального варіанту.

Приведу характерний приклад. У серпні минулого року я ловив щуку на одному з озер Львівської області. Береги повсюди заросли густим чагарником, і лише насилу протиснувшись між заростів, можна було зробити закид метрів на 10-15. Кілька разів я помічав на водній поверхні буруни від потривожених щук, але клювань не було. На мені була штормовка, яка за багато років вицвіла на сонці до такого ступеня, що її колір з хакі перетворився на світло-сірий, такий, що різко контрастував з темною зеленню рослинностю. Ймовірно, я так і залишився б без улову, коли б не прийняв до смішного просте рішення - вивернути штормовку навиворіт! Тут же почалися клювання!

На відкритому піщаному березі, навпаки, перевагу потрібно віддати найсвітлішим тонам хакі. В жару слід уникати чисто білого кольору, не кажучи вже про різні відтінки червоного і синього.

Підхід до місця лову і розташування на нім риболова

Нерідко можна спостерігати таку картину: спінінгіст, пересуваючись по берегу або взабродку, робить дальній закид в різних напрямах. Така тактика, звичайно, прийнятна, але не завжди дає кращі результати.

На великих річках рибу можна зустріти повсюдно, але хижаки влітку більше тяжіють до прибережних ділянок, де збирається дрібна рибка. Тому, якщо і є сенс робити дальній закид, то тільки заздалегідь обловивши довколишню зону. Більш того, починаючи ловити на новому місці, доцільно перші два-три закиди зробити, знаходячись на деякій відстані (до 10 метрів) від урізання води.

Саме така тактика приносила мені успіх при лові судаків на Дністрі, які трималися на ділянках з нерівномірною течією в чотирьох-п'ять метрах від берега. Після закиду блешня волочилася по мокрому піску, чому швидко тупилися гачки. Але ця незручність повністю компенсувалася частими клюваннями. Судак поводився, як типовий хищник-засадчик, тому, переконавшись у відсутності клювань в прибережній зоні, можна було сміливо підходити до води і обловлювати глибші ділянки.

Складніше йде справа у тому випадку, коли хижа риба постійно знаходиться в русі, слідуючи по певному маршруту, значна частина якого проходить поблизу берега.

Так часто поводиться жерех. У зоні в декілька сот метрів він переміщається по замкнутому шляху: у декількох метрах від берега жерех поволі піднімається вгору за течією, попутно атакуючи дрібних рибок, потім повертає і в глибших шарах води скачується до початкової точки. Якщо жерех помічає людину на березі, він змінює свій традиційний маршрут, повернувши достроково або обійшовши небезпечну ділянку на деякому видаленні від берега, а потім продовживши звичайний шлях. У обох цих випадках шанси риболова на успіх малі.

Визначити, де саме проходить звичний маршрут жереха, досить складно, оскільки хижак далеко не завжди видає свою присутність. Але якщо виявити жереха вдалось, ловля буває вельми успішною. Дотримання в подібній ситуації правил маскування - необхідна умова.

Визначивши на Дністрі в 2009 році один з таких маршрутів жерехів, я відмінно ловив їх протягом декількох днів. Як потім з'ясувалося, мої дії викликали подив риболовів на протилежному березі. А справа була в тому, що я не підходив до самої води і не входив в неї, а розташовувався на значній відстані від берега, причому не стояв в повний ріст, а ловив з коліна.

Снасть

Маскуванню снасті, в порівнянні з маскуванням самого риболова, зазвичай приділяється, як мені здається, невиправдана велика увага. Зрозумійте правильно: я не прихильник грубої снасті і хочу лише розставити деякі акценти на підборі і компонуванні її елементів. Мова тут йде про те, щоб ті частини снасті, які не покликані безпосередньо провокувати клювання, не насторожували рибу.

Навряд чи доречно говорити, наприклад, про маскування елементів блешні, якщо вони гармонійно підібрані. Зокрема, термін "маскування" украй невдалий, здається, по відношенню до червоних шерстинок або пір'я на цівці трійника. Риба, якщо і випробовує страх перед трійником, то не більший, ніж перед тими ж шерстинками. Насправді, шерстинки грають роль стабілізатора гри блешні, а також додатково стимулюють рибу до хватки.

Діаметр волосіні може істотно впливати на результат лову спінінгом, але вплив цей виявляється трохи інакше, чим при лові іншими снастями. Так, при вудінні на звичайні насадки рибі зазвичай дається якийсь час, щоб заковтнути наживку. Якщо у цей момент риба відчуває товсту волосінь як чужорідне тіло або опір своєму руху, то може "виплюнути" наживку. Риба негативно реагує на товсту волосінь головним чином тому, що відчуває її, а не тому, що бачить.

При лові спінінгом підсічка слідує негайно після клювання, а "чужорідне тіло" завжди присутнє - це приманка. Тому товщина волосіні впливає лише на дальність закиду, гру приманки і так далі...

Якщо все-таки враховувати зорове сприйняття рибою волосіні, то треба взяти до уваги, що воно відрізняється від сприйняття волосіні людиною, хоч би вже тому, що ми бачимо волосінь зверху, на тлі дна або темних нижніх шарів води, а риба - збоку або знизу. У останньому випадку будь-яка забарвлена волосінь на тлі світлого неба помітніша за безбарвну. Тому для спінінга нефарбовану волосінь можна вважати найбільш відповідною.

Колір вудилища вважається справою особистого смаку, але за ситуації, коли хижак бере "на короткий час", краще мати вудилище неяскравих тонів.

У сонячну погоду зовнішня сторона інерційної котушки може зіграти роль дзеркала. Відбиті від неї відблиски іноді помічаєш з відстані в декілька сот метрів. Щоб такі "зайчики" не насторожили рибу, краще покрити верхню сторону зовнішньої сторони тонким шаром темної фарби.

Запахи

У спінінгістів немає єдиної думки з приводу впливу різних ароматичних речовин на клювання хижої риби. З книги В. Б. Сабунаєва "Спортивний лов риби" виявляється, що щука, наприклад, не користується нюхом і визначає смакові достоїнства здобичі, тільки узявши її в рот. Це підтверджується начебто тим, що щука зазвичай однаково охоче хапає як свіжу рибку, так і консервовану у формаліні.

З іншого боку, відомі ароматичні приманки, уловистість яких, на думку деяких риболовів, вища, ніж звичайних. Усередині такої приманки поміщається тампон, просочений риб'ячим жиром або кров'ю.

Мова тут йде не про те, як привернути увагу рибу, а про те, як її не відлякати. В зв'язку з цим згадую два повчальні випадки.

У червні минулого року я з товаришем рибалив на річці Стир. Крупна риба не брала, а ось щурята до півкілограма вагою раз у раз хапали блешні. Все було б добре, коли б не хмари комарів: проти них спінінгіст, у якого постійно зайнято обидві руки, абсолютно беззахисний. Через деякий час нашому терпінню прийшов кінець, і з рюкзака витягував тюбик з репелентом "ДЕТА".

Комахи, проте, не відреагували на смердючу мазь, зате риби... Судите самі: за перші дві години (до використання репелента) у нас було більше десятка клювань, за подальших чотири - жодної! Ймовірно, мазь з рук потрапила на блешні.

Тижнів за два в тому ж місці я опинився в аналогічній ситуації: риби були активні, але комарі - ще активніше. Навчений гірким досвідом, я прихопив з собою замість "ДЕТА" гвоздичне масло - цілком нешкідливий народний засіб від кровоссальних комах.

Все повторилося один до одного: багато клювань - до, жодної - після.

З тих пір я визнаю тільки два способи захисту від комарів. Перший - фізичний: щільна штормовка і сітка-накомарник. Другий - психологічний, коли просто примушуєш себе не звертати уваги на комахах.

У мене немає упевненості в тому, що будь-які репеленти завжди і скрізь негативно впливають на клювання, але потрібно вкрай обережно відноситися до їх використання під час рибного лову. Це ж стосується і інших речовин з різким запахом.

Положення Сонця

Абсолютно очевидно, що риба лякається тіні риболова, особливо рухомої. Крім того, якщо Сонце знаходиться осторонь, протилежною напряму закиду, хижак може відмовитися від переслідування блешні, оскільки в цьому випадку яскраві промені його засліплюють. Якщо риболов розвернеться на 180 градусів, то вже він випробовуватиме дискомфорт із-за відблисків на водній поверхні: по-перше, стомлюються очі, по-друге, складно контролювати візуально хід блешні, що вельми істотно при проводці у верхньому шарі води.

Тому слід завжди брати до уваги розташування Сонця, причому не стільки при кожному окремому закиді, скільки при виборі часу лову.

Поясню на конкретному прикладі. На річці Гнила Липа мені відомо декілька зрошувальних каналів, які є прямолінійними ровами шириною п'ять-шість метрів і завдовжки до кілометра, постійно заповнені водою. Як і в будь-якому дрібному водоймищі, риба тут дуже полохлива, тому не можна допускати, щоб тінь риболова падала на воду.

Найбільш багатий рибою канал орієнтований строго із заходу на схід. Влітку о 7-8 годині ранку при ясному небі або Сонце сліпить очі, або, якщо рухатися в протилежну сторону, тінь неминуче падає у напрямі закиду. Тому я вважаю за краще в цей час ловити на сусідніх водоймищах, а сюди навідуватися декілька пізніше.

Оптимальним в усіх відношеннях можна рахувати положення, коли Сонце знаходиться збоку і трохи ззаду від риболова.

Прислухавшись до цих порад, ви отримаєте більше клювань і задоволення від самої риболовлі.

------------------------------
Копіювання матеріалів дозволено тільки із згоди автора із посиланням на сайт www.on-fishing.ucoz.com - Риболовля на Горохівщині.