Шановні користувачі, не забувайте коментувати статті і виставляти їм оцінки. Також голосуйте в наших опитуваннях. Буду вам дуже вдячний.

--------------------------------------------------------------------

Останніми роками риболовецький ринок активізувався, особливо в наший країні. Ще двадцять років тому, в практично закритому Радянському Союзі, риболовне приладдя (як і інші товари) виготовлялося силами вітчизняної промисловості. Звичайно, якщо добре пошукати, то можна було знайти товари, виготовлені країнами соцтабору, але майже не було товарів капіталістичних країн.

Я пам'ятаю той час, коли купив на зміну бамбуковим вудилищам перше склопластикове, телескопічне вудилище і радів, як дитина. Воно було важкуватим (в порівнянні з нинішніми карбоновими і графітовими вудилищами), але і в той же час мало свій плюс: вудилище не боялося ударів. У яких тільки ситуаціях воно не побувало і зі всіх виходило з честю. Вірою і правдою служить дане вудилище мені до цього дня, більше двадцяти років. Правда, як ветерана, я його рідко зараз використовую.

Таке саме положення було з ринком блешень і інших спінінгових приманок. Що ми мали у той час в наявності? Коливальні блешні різних конфігурацій, типу «Уральська», «Тріумф», «Женева», «Атом», «Норіч», «Шторлек», «Рекорд» та обертальні блешні, типу «Універсальна», «Трофимівська», «Кемі», «Невська». Іноді в магазинах попадалися девони. Все! Ну, можливо, я не все пригадав, але їх було небагато.

Вже у той час весь світ ловив на воблери. Для нас це була зарубіжна чудасія. Якщо хтось із знайомих риболовів діставав такі приманки – у той час за великі гроші, – то зберігав її як зіницю ока. А вже якщо приманка ще і ловила рибу, а людина була доброю, то приманка іншими риболовами ретельно вивчалася, вимірювалася, замальовувалася і кустарно виготовлялася. Часто виходили дуже навіть непогані копії, нічим не поступливі оригіналу. Саме у ті далекі часи поголовного дефіциту і зародилося саморобне виготовлення приманок. В даний час рідко вже хто виготовляє приманки в домашніх умовах. Ну хіба що вирізувати поролонові рибки – на інше не вистачає часу. Набагато простіше зайти в магазин і купити, що душа побажає Але все-таки в ті ще не зовсім далекі часи, основна частина армії вітчизняних спінінгістів продовжувала ловити на вітчизняні блешні Пройшов час, відбулися зміни в наший країні. На її ринок, спочатку тонкими цівками, а потім і бурхливими річками потекли риболовецькі приманки. Прилавки заполонили воблери, поппери, всякі бейти (джеркбейти, блейдбейти, спіннербейти і тому подібне), силіконові твістери, віброхвости, октопуси, слаги і так далі, і тому подібне.

Завжди здається, що нове – а останнім часом все блискуче, таке, що переливається всіма барвами веселки – краще ловитиме рибу, ніж навіть вже не один раз перевірені приманки. Та ще масла у вогонь підливають періодичні друкарські видання. У них можна почитати, наприклад, як хтось на воблер ловив рибу. Мовляв, клювання було просто супер. Так начитаєшся і біжиш в магазин, а там від різноманітності приманок очі розбігаються. Придбаєш декілька штук, і швидше на водоймище, в передчутті могутнього клювання. Буває, що відразу ж попадаєш в точку. Після такої рибалки починаєш вірити в нові приманки і купуєш їх ще і ще. А старенькі блешні йдуть на задній план. Але часто буває навпаки. Не хоче риба брати приманку. Виявляється на цьому конкретному водоймищі потрібний абсолютно інший воблер, проводка ще не підібрана, та і знайдеться багато інших причини цього дня, щоб риба ігнорувала дану приманку. І хоча риби не зловив, але віриш, що є панацея в приманці. Ось тільки ти щось не так робиш і знову ж таки йдеш в магазин за новими приманками. Хижак до нових приманок ще не звик, він від них не чекає нічого поганого і бере їх більш розкуто. Але проходить час, риба «обпалюється» на приманках і клює на них обережніше, а іноді і буває, що повністю ігнорує. Пригадаєте, як років десять тому з'явилися джиг-головки з силіконовими приманками. Риба їх хапала, не замислюючись, але пройшов час хижак звик до силікону і почав відноситися до нього з обережністю. Отже тепер доводиться експериментувати з новими насадками. Те ж саме відбувається і з іншими приманками. Відкриваєш риболовецькі видання: газету, журнал і що ж в них читаєш? Все про ті ж новомодні приманки, рідко – про «вертушку» і зовсім рідко – про «коливалку». З коробок спінінгістів блешні на зразок цієї (фото 1) з катастрофічною швидкістю зникають. Про них вже мало хто згадує, а якщо і згадують, то тільки про коливальні блешні «Кастмастер» і схожих блешнях австралійської фірми «На1со». Ці блешні нині в моді. Нічого поганого про дані приманки сказати не можу. Вони непогано ловлять рибу. Знову ж таки, їх ставлять на перше місце для рибалки на жереха. Але ж старий «Атом» ловить жереха не гірше «Кастмастера».

У позаминулому році я на ринку побачив коробочку з блешнями «Атом», випущеними ще в Радянському Союзі. На коробці була видавлена ціна: 1 крб. 02 коп. П'ять блешень від 9 до 25 грамів. Як вони збереглися і з якого загашника їх витягнули?.. Я їх купив. У той же рік я почав брати їх на рибалку. Блешні були просто дивовижні. Жерех кидався на «Атом», немов був заворожений приманкою! Він так не хапав «Кастмастер»! Не пропускала його і щука. І це була не одинична рибалка. Таке траплялося часто. Правда, за два роки я їх пообривав в річці, але якби мені попалися такі старі блешні, я б їх придбав, не замислюючись. А блешні у вигляді вербової пелюстки? Їх в даний час випускають багато зарубіжних фірм. Всі блешні практично схожі один на одного як дві краплі води, тільки колірна гамма різна, та різні розміри. Адже до чого ж уловисті такі блешні! Я починаю ловити на такі блешні з ранньої весни і закінчую пізньою осінню.

Іноді я використовую ці блешні взимку, при вертикальній проводці. При падінні через свою конфігурацію приманка йде на дно не каменем вниз, а під кутом 30-50 градусів, постійно тріпочучи. Щука не може пропустити таку гру приманки.

Вже зовсім зникла з ужитку блешня «вертушка», з пелюсткою що кріпиться безпосередньо на осі – дроті, типу «Універсальна», «Трофимівська», «Кемі», «Невська» (Фото 2,3,4). Я вже багато років не бачив на прилавках подібних блешень. Але їх можна ще знайти у «саморобщиків». Адже ці блешні не поступляться, наприклад, розрекламованому «Меппсу».

Ще одна позитивна сторона є у цих приманок. Якщо у блешні з пелюсткою, що висить на дужці, при проводці залипає пелюстка і блешня не працює, то цю блешню вже не реанімувати. Якщо ж залипає пелюстка, насаджена безпосередньо на вісь, потрібно просто змінити кут пелюстки до осі, і блешня починає працювати.

Таким же чином можна змінити об'ємність приманки. Змінюючи кут відхилення від осі, можна змусити пелюстку крутитися вужче, але швидше або ширше, але повільніше. З кожним роком з'являються нові приманки. Прогрес крокує семимильними кроками, а разом з ним йдуть вперед і риболовецькі приманки. Вже з'явилися електронні блешні. При попаданні її у воду замикається контакт, і блешня випускає певну частоту, що примушує хижака хапати приманку. Я вважаю, що з такою блешнею, людина (не можу назвати її рибаком) йде не на рибалку, де потрібно проявити свої знання, вправність, де присутній, якщо хочете, елемент везіння, а на заготівлю риби. Це вже не рибалка, тут немає такої бажаної, але завжди несподіваної зустрічі з рибою.

І хоча прогрес не стоїть на місці, і хочеться йти з ним в ногу, все ж таки не варто забувати старі, заслужені, такі, що прослужили не одне десятиліття (а деякі – і сотні років) уловисті блешні.

------------------------------

Копіювання матеріалів дозволено тільки із згоди автора із посиланням на сайт www.on-fishing.ucoz.com - Риболовля на Горохівщині.