Кому з нас не знайомий вираз «трав'янка»? Так, як правило, риболови називають невеликого щупака, що мешкає на трав'янистих мілководдях. Вираз настільки прижився, що часто вже зустрічається і в описовій літературі. А ось що ви скажете з приводу «трав'янки» вагою в п'ять, шість і більше кілограм? Тут вже, мабуть, дійсно краще підходить назва «Трав'яний крокодил». Ось, власне, про ловлю саме такого «крокодила» ми і поговоримо далі.

Де шукати крупну щуку? Будь-який хоч трохи підкований спінінгіст тут же відповість: на достатньо глибоких місцях, канавах, прируслових брівках. Існує навіть такий вираз – «руслова» щука. Все це, звичайно, правда, але, на щастя, як це часто виявляється на рибалці, далеко не вся. Крупна щука часто із задоволенням відвідує трав'янисті мілини, а в окремі періоди і надовго там затримується.

Для досвідченого спінінгіста, безумовно, факт впіймання крупної щуки на мілководді не є чимось особливо дивовижним. Наприклад, в березні перед нерестовою забороною подібна подія – не така вже і рідкість. Аналогічно і влітку. Ті, хто часто буває на воді в цей період, напевно не раз спостерігали, як під час практично повного безкльов’я якісь «колоди» час від часу ворочаються в самій гущавині трави. І говорить це про те, що наступили золоті дні для любителів спіннербейтів, техаських оснащень і інших «незачепляйок». Я і сам, до речі, великий любитель подібного лову, але це тема вже абсолютно іншої розмови. А ось що дійсно не зовсім звичайне, так це те, що трофейну щуку на мілководді можна з успіхом ловити і осінню, і не просто осінню, а пізньою осінню, аж до льодоставу. Ось про це і поговоримо детальніше.

За традицією трохи історії. Першу серйозну тріщину мої уявлення про ловлю крупної щуки я отримали років сім-вісім тому, коли один з членів нашого невеликого риболовецького колективу привіз увечері в палатковий табір красуню вагою близько дев'яти кілограм. Рибалка була глухою осінню, а із захопленої розповіді щасливчика з'ясувалося, що екземпляр був спійманий на широкій трав'яній мілині з глибинами всього лише трохи більше метра, куди човен «відбуксирував» з канави свіжий осінній вітерець. Тоді цей випадок здався всім нам всього лише цікавим казусом, якими такий багатий рибний лов. Проте чергові рибалки в той і подальші роки довели, що в даному випадку мова йде все-таки про певну систему.

Отже, де ж все-таки нам слід шукати «трав'яного крокодила»? На глибинах менше метра, тобто коли в холодній прозорій осінній воді добре є видимими з човна деталі дна, «крокодилу», мабуть, робити нічого. Хоча, навчений попереднім досвідом, я не буду тут дуже категоричним. Проте, той же досвід показав: оптимальні глибини знаходяться десь в межах півтора двох з половиною метрів. Причому краще, щоб якусь частину цих «метрів», третину або половину, займала підводна трава. Власне, ця трава і є природним притулком для «крокодила», звідки він здійснює свої розбійницькі набіги. Такі ділянки є, як правило, складовою частиною величезних мілководих полів, що тягнуться на багато кілометрів, які чергуються з ділянками ще дрібнішими, де часто пройти можна тільки на веслах. На цих мілководих полях не зайвим буде також виявити і час від часу перевіряти якісь локальні поглиблення і канавки з глибинами 3-5 метрів, хоча і тут щука в основному бере на виходах і бровочках, тобто на менших глибинах. Величезну допомогу, до речі, в пошуку таких локальних поглиблень і просто необхідних нам ділянок можуть надати сучасні GPS-прибори з прикладеними до них дуже хорошими детальними електронними картами, на яких, крім усього іншого, вказуються і глибини. Такий навігатор здатний вивести вас до ділянки, що зацікавила вас, з точністю буквально в декілька метрів. Якщо ж згадати про часті і незвичайно щільні осінні тумани, коли людина втрачає взагалі яку-небудь орієнтацію в просторі, буде зрозуміло, чому я настійно рекомендую мати з собою в човні це компактне диво техніки.

Ще один можливий варіант пошуку крупної щуки – трав'яні мілини, прилеглі безпосередньо до глибоких канав, або трав'яні коси або банки серед глибин. В цьому випадку не зайвим буде перевірити і класичний варіант, тобто «обстукати» приманкою глибоководну брівку. У будь-якому випадку дуже бажана наявність на дні підводної трави, або її близькість. Знайомі підводники, до речі, часто розповідали мені про свої зустрічі буквально ніс до носа з величезними щуками, які стояли як би зарившись всім тілом в траву. Замітити таку «колоду» практично неможливо, і виявляєш його, тільки коли він стрімко виривається зі свого трав'яного притулку і проноситься мимо.

Виникає закономірне питання: чому ж щука, і крупна щука зокрема, так любить ці ділянки? Відповідь очевидна: будь-який хижак прагне триматися там, де для нього є хороша кормова база. А трав'яні мілини якраз такою базою і є. Любителі зимового лову добре знають, що на таких ділянках завжди можна з успіхом половити і плотву, і непоганого окушка. Та і, пропливаючи пізньою осінню по мілководдю на човні, часто спостерігаєш стрімко тікаючі зграйки рибок. Отже корм щуці тут завжди знайдеться. А оскільки вона до того ж хижак, то кращої засідки, чим підводна травичка, запропонувати їй важко. До речі, під час лову на мілководді мені часто попадаються досить великі, вагою в п'ятсот і більше грам окуні з явними слідами щучої атаки на боках. Зіставляючи розмір самих окунів з розміром цих слідів, розумієш, що зазіхнути на таку здобич могла далеко не звична «трав'янка», а саме «трав'яний крокодил». Таких окунів я, як правило нагороджую спеціальним призом «За волю до життя» – відпускаю їх назад на свободу.

Зупинимося тепер детальніше на використовуваних снастях і приманках. Тут є невеликий нюанс. Оскільки мова йде про ловлю саме крупної щуки, то, з одного боку, снасть повинна бути достатньо могутньою. З іншого ж, про що детальніше буде сказано трохи далі, ловити доводиться на достатньо легкі приманки, які могутнім вудилищем нормально не закинеш. Доводиться шукати горезвісну «золоту середину». Особисто я визначив для себе цю середину як середньо-швидке вудилище завдовжки 2,7 м з кастингом або 7-28, або 8-35 р. Чому середньо-швидке? Річ у тому, що мова тут йде не про класичний «джиг» з паузами і торканням дна, а про досить швидкісну проводку над товщею трави, при якій і так всі торкання могутньо віддаються в руку. Крім того, вудилище такого ладу дозволяє зробити більш дальній закид легкої приманки, що для подібного лову є дуже важливим. Цим же міркуванням продиктований і вибір довжини вудилища. На практиці при такому лові чудово зарекомендували себе вудилища Infinitу і Shogun від Daiwa. Подібним же ладом володіють і нові шекспірівські Odyssey і Trion.

Про підбір котушки особливо говорити не будемо – головне, щоб вона була достатньо могутньою і надійною. А ось шнур треба вибирати ретельніше. Річ у тому, що при виведенні крупної щуки на мілководді треба бути готовим до того, що всі свої кидки вона робитиме углиб трави. Шнур, природно, повинен ці ривки витримувати, а, крім того, при розвороті щуки і русі убік він повинен легко перерізувати підводні рослини. Тому його міцність на розрив повинна бути ніяк не менше 8-10 кг Особисто мені дуже до душі корморанівський Seacor Champions Line діаметром 0,12 або 0,14 мм. Діаметр у нього, правда, декілька занижений, але по зносостійкості, міцності, чутливості і дальності закиду він давно отримав у мене «п'ять з плюсом» (по старій системі, природно). Обов'язковим є використання повідця. Особливих вимог до нього немає, але я все ж таки вважаю за краще використовувати сталисті повідці власного виготовлення, благо хороших матеріалів зараз вистачає. Довжина його повинна бути не менше 20, а ще краще 30 см, оскільки щука при атаці назустріч приманці часто обрізає шнур вище за повідець.

А зараз переходимо, мабуть, до найголовнішого – до використовуваних приманок. Перше, на що б хотілося звернути увагу – на той монтаж, який нами після численних рибалок був визначений як оптимальний для даного лову (фото.1).

Оскільки проводка здійснюється безпосередньо над травою, важливо щоб гачок розташовувався саме у верхній частині рибки. Можна, звичайно, використовувати і класичну джиг-головку з одинарним гачком, але, як не дивно, практика показала, що трави в цьому випадку чіпляється набагато більше і струшувати її ривком приманки у воді набагато складніше. Сам монтаж не представляє ніякої складності, що добре видно з фото 2.

Стандартна вага використовуваної головки – 5 г, в сильний вітер допускається його збільшення до семи. Тепер ви зрозуміли, звичайно, чому спочатку ми відмовилися від могутніших спінінгів вудилищ. Безумовним «чемпіоном» серед приманок в наший мілководій «артілі» опинився корморанівський віброхвіст CORA-Z завдовжки 13 см. Ця приманка, особливо в монтажі з легкою головкою, володіє абсолютно приголомшливою грою, не тільки інтенсивно «працюючи» хвостиком, але і як би перевалюючись з боку на бік. На жаль, ця унікальна приманка кілька років тому по незрозумілих причинах була знята з виробництва, так що тепер нам доводиться дуже дбайливо «доїдати» старі запаси. За відсутністю самого бойового розміру я почав активно використовувати аналогічну десятисантиметрову приманку. На результати, загалом, гріх скаржитися, але «13 см» все ж таки працювала краще. До того ж, як не латай хвостики, і «10 см» поступово закінчуються.

Тут слід відмітити, що хоч мова і йде про полювання на трофейну щуку, ви повинні розуміти, що зловити таку рибу вдається не щодня, і навіть не кожну рибалку. В основному все ж таки попадаються стандартні екземпляри вагою від кілограма до трьох. І нашими експериментами з розміром приманок відсікти «дрібноту» не вдавалося, адже молода, вагою до трьох кілограм, щука в цей час дуже агресивна і з азартом кидається буквально на все, що пропливає мимо. Можливо, у вас вийде краще. Як би там не було, ми хочеш не хочеш вимушені були шукати інші уловисті приманки. Непогано зарекомендувало себе п'ятидюймове «копито», так само як і ряд аналогічних формою і розміру моделей інших фірм. Що стосується забарвлень, то відмінно проявили себе ясно-зелена, жовта і окунева. Який вибір можна порадити: добре, якщо приманка буде з темною або червоною спинкою, ще краще – якщо вдасться знайти моделі з червоним хвостиком.

Особливу увагу слід приділити трійнику. Головна вимога до нього – навіть не розмір, хоча все ж таки переважно підібрати такий, щоб вільні жала злегка виступали за боки рибки, а гострота. Краще, якщо трійник буде червоного кольору, як на мене, це додає приманці додаткову привабливість. Ну і, звичайно ж, трійник не повинен розгинатися при виведенні крупної риби. Настав момент перейти ще до одного найважливішого аспекту – техніки і тактики лову. Оптимальний спосіб лову на трав'янистому мілководді – так званий лов «сплавом», коли риболов не ставить човен на якір, а дякуючи вітру, дрейфував по плесу. Закид в цьому випадку робиться за вітром, або під різними гострими кутами до його напряму. Зрозуміло, що вітер в цьому випадку потрібний не дуже сильний, краще всього, якщо це буде легкий бриз, щоб під час дрейфу човна можна було встигати робити декілька закидів на певній ділянці в різні боки і в різному напрямі. При такому методі лову дуже важливо правильно вибрати початкову точку і напрям дрейфу, щоб потім, не заводячи мотор, можна було пройти намічені цікаві ділянки (див. мал.). Після закінчення «запливу» маршрут можна повторити, повернувшись вже під мотором по дузі до початкової точки, або, змістившись від неї на декілька десятків метрів убік, дрейфувати паралельним курсом.

Як вже було відмічено, оптимальним для цього методу лову є слабкий або середній вітерець швидкістю 2-5 м/сек. Проте не варто зневірятися, якщо на рибалці вас застав сильний, аж до шкального, вітер. І в такій ситуації мілководдя майже напевно не залишить вас без улову. В цьому випадку я використовую складений якір, який мені дуже любиться. Це дозволяє все ж таки здійснити дрейф по вибраному маршруту, а швидкість дрейфу можна регулювати довжиною якірного мотузка – чим довше відпущена мотузка, тим повільніше вітер тягне човен. Складений же якір дозволяє не збирати при цьому величезний пучок водоростей.

Що ж до безпосередньої техніки лову, то і тут ми зламаємо певний стереотип, згідно якому «щука любить повільну проводку». Проводка в нашому випадку дуже агресивна, можна навіть сказати, «жерехова». Риболов робить закид, піднімає вудилище практично вертикально і здійснює дуже швидку проводку, прагнучи вести приманку приблизно в півметра від поверхні води, а де дозволяють обставини – трохи глибше. Буває, що трава підходить практично до самої поверхні, так що приманку в цьому випадку слід вести ще швидше біля самої поверхні. Можна здійснювати проводку рівномірну, я ж вважаю за краще робити її з короткими, буквально на півсекунди, паузами. Два обороти котушки – мікропауза, ще два обороти – знову пауза, і так далі. При підході приманки до човна кількість оборотів котушки між мікропаузами зменшую до одного, при закиді по напряму дрейфу – навпаки, збільшую до трьох. Хоча все це, звичайно, можна варіювати, пропонуючи визначений рваний ритм стосовно конкретного стану дна і підводної рослинності.

Сподіваюся, наш досвід, мій і моїх друзів, допоможуть вам зламати ще один стереотип і відкрити для себе дуже цікавий мир трав'яного мілководдя. Так, трохи не забув: ці ділянки не доступні для «тролінгаторів», так що, цілком можливо, що ви зможете насолодитися тишею і додати до незабутніх вражень безпосередньо від рибалки не менш яскраві відчуття від спілкування з природою.

------------------------------
Копіювання матеріалів дозволено тільки із згоди автора із посиланням на сайт www.on-fishing.ucoz.com - Риболовля на Горохівщині.