Так сталося, що в нашій країні та країнах минулого СССР конструювання саморобних зимових жерлиц було поставлено на досить великий рівень. Чого тут тільки немає: від примітивної дощечки із закріпленою на ній котушкою до незамерзаючої жерлицы, що більшою мірою нагадує самогонний апарат, ніж риболовецьку снасть.

Пояснити цей феномен можна дуже просто, якщо поглянути на розцінки окремих елементів «престижної» екіпіровки риболова, які виражаються, як правило, пяти-шестизначними цифрами. Підручні ж матеріали для виготовлення зимових жерлиц майже нічого не коштують. В даному випадку я не беру в розрахунок порівняно недорогі, але незграбні промислові зразки, що час від часу з'являються в риболовецьких магазинах. Це вже для зовсім ледачих і невибагливих.

Отже, якщо ви вже перебрали на зиму свої літні снасті та зажевріли бажанням освоїти ловлю гідної щуки з льоду, вам для цього потрібно виготовити самому або замовити умільцеві хоч би десяток зручних і безвідмовних жерлиц. З чого почати?

Чим простіше – тим краще.

При виборі конструкції жерлиці перш за все слід звернути увагу на котушку, яка виготовляється з твердого дрібнопористого пінопласту з бортами заввишки 10-12 мм. Її діаметр повинен бути як можна великим – звичайне 70-80 мм. Вона повинна достатньо вільно обертатися на осі і бажано без поперечного люфта.

Хороша котушка дозволяє швидко встановлювати живця на потрібній глибині і уникати утворення «парика» після хватки хижака, коли волосінь якийсь час розмотується з прискоренням. Навіть у тому випадку, коли хижак, що узяв приманку, стоїть на місці, нечітко настроєна котушка обертатиметься за інерцією. Звідси часто отримуємо захльостування волосіні за важіль. Що буде далі – ясно! Хижак, що рушив з місця, відчує опір і кине живця.

У морозну погоду, особливо якщо ви вирішили залишити жерлицы на ніч, доречніше замість котушки використовувати підлідний лесораспускатель. Бо будь-яке утеплення лунки, зокрема «гора», з снігу оберігають волосінь від вмерзання лише на деякий час (при температурі нижче 5 градусів – не більше ніж на півгодини).

Наступний важливий чинник – конструкція стійкі. Розмір стійки вибирається з тим розрахунком, щоб заряджену жерлицю добре було видно на деякій відстані, особливо при глибокому сніжному покриві. Є жерлиці, в яких котушка кріпиться на дощатій або іншій плоскій підставі. Основний недолік такої снасті в тому, що вона має низьку «посадку». Ловити ж доводиться і в снігопад, і коли по льоду мете сніг. У цих випадках низько сидячі жерлиці може просто занести снігом, і відшукати їх буде нелегко.

На мій погляд, найбільш універсальні жерлиці, в яких з одними і тими ж котушками можна застосовувати різні типи стійки. В мене дуже проста конструкція, яку я побачив в одного риболова пенсійного віку.

Оснащення

Зимова жерлица оснащується залежно від виду хижої риби, на яку ви збираєтеся полювати. В м. Горохів немає таких водойм, тому на риболовлю приходиться їхати в сусідні села, райони та області. В наших водоймищах попадаєтьсяце, як правило, щука, судак, окунь. Як основна волосінь я рекомендую міцну мононитку з розривним навантаженням не менше 5 кілограмів. Деякі жерличники з розрахунку на можливі обриви намотують на котушку до 30 метрів волосіні. Проте чим більше запас волосіні, тим вірогідніше її заплутування у момент хватки хижака. А варто вам прогавити клювання, як риба може завести снасть в найближчий коряжник або інше «міцне» місце. Здається, на котушці цілком достатні 15-20 метрів волосіні.

Для плямистої хижачки на жерлицю ставлять м'який повідець. При хорошому клюванні і глибокому заковтуванні живця є сенс застосовувати вертлюжок із застібкою, який дозволяє швидко знімати здобич разом з повідцем.

Вище за повідець ставиться ковзаюче грузило у формі оливки. Подібне оснащення має перевагу, тому що живець, віддалений від грузила , розгулює в нижніх шарах води вільніше, менш стомлюється і, отже, є привабливішою приманкою для хижої риби.

Що стосується гачків, то для щуки і судака переважно застосовувати двійники або трійники, для окуня – одинарники. Втім, слід враховувати і вид живця. Так, йоржа і окунця я зазвичай наживляю на двійники № 6-8, а вузькотілі рибки (верховка, тюлька і тому подібне) – на одинарники № 4-6.

Деякі риболови вважають: оскільки щука має величезну «морду», то і гачки повинні бути відповідні — не менше №1. Проте це прийнятно лише в періоди жора по відкритій воді, коли хижачка хапає будь-яку рибку без розбору. Взимку ж вона заковтує живця порівняно поволі, і у неї більше шансів відчути недобре.
------------------------------
Копіювання матеріалів дозволено тільки із згоди автора із посиланням на сайт www.on-fishing.ucoz.com - Риболовля на Горохівщині.