Шановні користувачі, не забувайте коментувати статті і виставляти їм оцінки. Також голосуйте в наших опитуваннях. Буду вам дуже вдячний.
--------------------------------------------------------------------

Основне правило в оволодінні тонкощами проводки - відношення до мор мишки, як до живої істоти. Треба уявляти собі рухи мормиша, мотиля, жука-плавунця, німфи або іншої водної комахи - стрибкоподібні, хаотичні, плануючі рухи, що перевалюються, але завжди плавні, сповільнені водним середовищем. Граючи мормишкою, постійно тримаємо в свідомості манеру пересування основного кормового організму в даному водоймищі. Чим точніше ми його скопіюємо, тим менше викличемо підозру у риби.

Майстерність техніки проводки мормишки можна порівняти з грою скрипаля-віртуоза. Музичний інструмент, зроблений наймайстернішим майстром, мертвий в руках невмілого виконавця і не зазвучить в повну силу без копіткої, наполегливої праці. Шлях до майстерності починається з азів, не засвоївши які доведеться топтатися на місці.

Надягання насадки на мормишку

Робити це треба швидко, всього за декілька секунд, інакше насадка підмерзне. Кришка коробки з насадкою повинна відкриватися без особливого зусилля, мотиля потрібно пересипати картопляним крохмалем, щоб личинки не злипалися в грудку, гачок повинен бути добре відполірований, а борідка злегка сточена.

Занурення мормишки. Важливо, щоб волосінь, що опускається, з мормишкою не зачіпала за краї лунки і за шматки льоду. А опускатися вона повинна рівно і поступово, забезпечуючи безперервний хід приманки.

Обов'язково треба уникати різких, «неприродних» рухів мормишкою при грі. Початкову проводку необхідно доводити до кінця у вибраному темпі. Зміна допустима під час паузи, коли мормишка знаходиться на дні.

Проводок і їх поєднань дуже багато, кожна працює при певних ситуаціях. Сьогодні граємо активно, завтра - плавно, іншим разом і зовсім ледве ворушимо мормишкою. Навіть протягом дня ситуація міняється. Рибалка не математика, а схожа на медицину: скільки лікарів - стільки діагнозів при загальному методі пошуку. Всі способи носять суб'єктивний характер, можуть мінятися порядком і місцями, залежно від обстановки.

Якщо ви робите перші кроки, можна скористатися перевіреними вельми дієвими способами. Ми прийшли на водоймище, приготували лунки, підгодували їх, налаштували вудки.

Починаємо ловити

Звертаю увагу - в глуху зиму всі проводки повинні бути плавніші в порівнянні з початком сезону.

Спосіб перший

Приблизно з висоти 80-100 см від дна починаємо повільний спуск мормишки плавними, неквапливими похитуваннями, і чим повільніше, тим краще. Доходимо до дна і на секунду завмираємо. Якщо клювання немає, починаємо дратувати рибу. Прискореними широкоамплітудними, але плавними рухами піднімаємо мормишку на 40 см і в тій же манері опускаємо на дно. Без затримки повторюємо гру, тільки піднімаємо вже на 80 см і знов опускаємо до дна. Знов без паузи піднімаємо вгору на висоту витягнутої руки і опускаємо вниз.

Суть такої ступінчастої проводки полягає в провокації риби на клювання. Допустимо, на першій фазі гри риба зацікавилася мормишкою, але не встигла схопити. Друга фаза триває довше, третя ще довше, тому у риби з'являється більше часу, щоб примірятися до точної атаки. Найчастіше клювання трапляються на другому-третьому циклі проводки у верхніх точках на підйомі або після початку спуску до дна. Кивок або різко гнеться вниз, або піднімається вгору, сигналізуючи про клювання. Опускаємо мормишку на дно, завмираємо на 4-6 сек. Риба, якщо вона є, обов'язково виявить цікавість до мормишки, але через свою низьку активність або неповороткість (така, як лящ) не може схопити швидко рухому мормишку, тому після паузи ми повторюємо ту ж техніку, тільки вже з повільними і плавними похитуваннями.

Якщо результату немає, опускаємо мормишку на дно і виконуємо прийом «ворушіння на ґрунті», імітуючи личинку, що копошиться у пошуках корму. Ці ворушіння стимулюють клювання. Якщо і в цьому випадку клювання не спостерігаються, використовуємо останній спосіб перед відходом на наступну лунку.

Імітуємо тікання «комашки» - дрібними плавними рухами піднімаємо мормишку з похитуванням вгору, поступово збільшуючи швидкість підйому.

Спосіб другий

Бувають ситуації, коли рибу необхідно розворушити або привернути здалека до лунки. З висоти 80-100 см від дна починаємо повільний спуск мормишки з високочастотними коливаннями. Коли мормишка досягне ґрунту, робимо коротку паузу і, не міняючи ритму, піднімаємо вібруючу мормишку вгору на 15-20 см, а потім опускаємо вниз, не доводячи її до дна на 5-10 см. Подальші проводки робимо кожного разу вище, ніж попередні, на 15-20 см, і так до висоти 80 см від дна.

Якщо ми бачимо інтерес риби до мормишки, але риба «балується», лише злегка тиче мормишку, корисно застосувати варіант цієї техніки. Опускаємо мормишку на дно і даємо їй там завмерти, потім піднімаємо її на 10-15 см з високою частотою коливань і зупиняємо на секунду-дві, потім відновлюємо проводку, тягнемо вгору ще на 10-15 см, і знову зупиняємо. Підйоми з паузами робимо до рівня своїх очей. Клювання трапляються у момент зупинки мормишки. За відсутності реакції риби на підйом приманки повторюємо проводку, тільки тепер уже спускаючи мормишку до дна.

Закінчуємо проводку «ворушінням на ґрунті» з подальшим «утіканням» мормишки, розглянутим в першому способі.

І ще один варіант комбінування високочастотної проводки. Це аналогічна основному варіанту «сходинка», але з однією відмінністю: на підйомі граємо моримшкою з високою частотою, витримуємо паузу, а потім опускаємо приманку, але вже плавними, похитуючими рухами.

Спосіб третій

Цей варіант гри виручає аж до середини березня, коли клює неактивна, вередуюча риба. Починаємо облов лунки з традиційної розвідки. Поволі з висоти 80-100 см опускаємо нерухому мормишку. Досягнувши дна, витримуємо паузу 3-6 сек. Потім «ворушимо на ґрунті», і знов мормишка лежить нерухомо до 10 сек. Приводимо її в рух, м'яко постукуючи об ґрунт, піднімаємо на висоту 2-5 см і опускаємо. Зробивши 5-10 постукувань, залишаємо мормишку на дні на 10 сек. В більшості випадків цього вистачає для того, щоб риба, що мляво годується з дна замітила вашу приманку.

Після паузи дуже повільно тягнемо мормишку на 30-40 см. Витримуємо коротку паузу і так же поволі, без коливань, опускаємо приманку на 20-30 см. Знов зупинка, і черговий підйом вгору на 30-40 см з подальшим опусканням. Виходить проводка за принципом «три кроки вперед, два - назад».

Дійшовши сторожком до висоти 80-100 см або рівня очей риболова, мормишка зупиняється і потім опускається на дно. Завершує цю комбінацію «тікання», що виконується без коливань приманки, з поступовим прискоренням підйому.

Три запропоновані варіанти - не догма, а тільки загальний шлях, освоївши який, ви відпрацюєте свій боєздатний метод. Немає меж різноманітності і поєднанню методів проводки. Вміння зрозуміти, чим догодити рибі в даний час, приходить з часом після численних успіхів і невдач на рибалці, на яких шліфується майстерність.

Якщо риба сильно і наполегливо чинить опір і її неможливо направити в лунку або вона застрягла в лунці, то її треба підбагрити. Для цього слід встати на коліна і підчистити лунку, щоб мати можливість добре розгледіти рибу. Потім потрібно якомога ближче нахилитися до поверхні води, а коли побачите голову риби і оцініть величину здобичі, опустіть в лунку багорик, підведіть його під рибу (у районі голови) і різко підбагріть. У разі промаху будьте готові до сильного ривка риби і відпускання волосіні. Після ривка, зберігаючи холоднокровність, знов підведіть рибу і повторіть підбагрювання. Але тепер старайтеся це зробити в той момент, коли риба заспокоїться. Підбагрюючи рибу, що кидається в лунці, ви ризикуєте промахнутися і збити бажану здобич.

Зняття риби з гачка

Цю завершальну операцію важливо зробити щонайшвидше, поки риба не почала битися в руках і тим самим не доставила вам зайвого клопоту і не дуже пошкодила насадку.

Якщо підсікли із запізненням, і мормишка опинилася глибоко в морді риби, скористайтеся екстрактором. Екстрактор тримають під кожушком, підвішеним на шнурі або гумці. Часто трапляється, що тонкий гачок міцно засів в м'ясистій губі ляща або в твердій губі крупного окуня. Тут не можна поспішати і спробувати силою витягувати гачок, інакше він зламається або зігнеться: його треба спочатку розгойдати і вже потім видалити екстрактором, захопивши ближче до борідки.